МОЛИТВА - Божі патики


	Чт, 25.04.2024, 17:44 Вітаємо Вас

МОЛИТВА - могутній
засіб спасіння

Меню сайту

Молитви

Статистика

Онлайн всього: 15

Гостей: 15

Користувачів: 0

Форма входу

Божі патики

БОЖІ ПАТИКИ

- А вставай-но, Грицьку! Дивися, як сонце високо підійшло! Встиду не маєш так довго лежати в ліжку? - Так мати будила свого Грицька, лінивого хлопчиська, що не хотів зранку вставати.
Протер Грицько очі, позіхнув і каже: "Ай, мамцю! Ще трішечки, ще трішечки! Так хочеться спати!"
- Вставай, вставай! - не давала мати спокою. - Он дивися, тетин Василько вже з церкви прийшов! Ранісінько біжить щодня. Так гарно навчився служити до Служби Божої, що всі люди його хвалять. Вставай, вставай! Хоч ліжко застелю! Ще хто ввійде й стидно мені буде, як застане в хаті такий непорядок!"
Ще довго був би Грицько кис під периною, та влізливі мухи пхалися йому аж до рота. Мусів рухатися з місця. Зі злості махнув рукою та зловив дві мухи нараз. Вимняв їх руками, а там по крильцеві та по ніжці став віддирати. Побачила це мати та й знову каже: "Ай, Грицьку, та що це ти робиш? Та встидайся так мучити сотворіння! Та як це ти своїми руками будеш до хліба братися?"
- А нащо ж ці влізливі мухи так докучають? - злостився Грицько.
- Та їм вже так Господь велів, щоб будили лінюхів! - засміялася мати і стала порядкувати в хаті. Опісля поставила Грицькові смачненької зупки та каже: їж, Грицуню, та будеш пильнувати господарство. Я йду в поле, буду до вечора. А ти наносиш трохи води збанятком, щоб була готова до вечері! А маєш тут ще кісточку цукру! Тільки пам'ятай: до шафи щоб не пхавсь ласувати! Вчора випив всю сметану з гладущика, аж розхорувався. Косарі мусіли пісні пиріжки їсти. Все собі й мені наробиш клопоту та встиду. Ти вже старший і вчився десять Божих заповідей! А шоста заповідь учить заховувати встид і мати міру. Не роби того, що тіло забагає, але те, чого душа бажає! Ти пам'ятаєш, як сусідова Настка, зігріта, напилася зимної води з криниці та тамтого тижня її поховали!" Це сказавши, забрала мати полуденок і пішла в поле.
Дуже прикро було Грицькові слухати таку нагану від матері. Аж розплакався з жалю. Постановив від тепер нічого такого не робити, що приносило б тільки встид. На шафу навіть не дивився. Ходив по подвір'ю та пильнував ґаздівство.
В полуднє взяв коновку та пішов під гору до джерела за водою. Переходячи клидочкою через річку, побачив, як неподалік купалися хлопці. Скортіло й йому. Довго не думаючи, поклав коновку під кущем, а сам розібрався та гулькнув в тепленьку воду.
Викупавшись, хлопці повискакували на берег і почали бавитися на траві, викрикаючи при цьому соромливі слова. За ними вискочив Грицько. Був дуже розохочений. Недалечко на пасовиську побачив, як паслися коні. Це сусіди Хоми каренький лошак і каренька кобилка. Не раз,,уже на ній їздив. І тепер скортіло. Отак переїхатися раз навкруги пасовиська, то й ніхто не побачив би. Як був голий, так і розбігся на кілька кроків і в одній хвилині вже сидів верхи.
Та сталося щось страшне. Замість сісти на кобилку, він вискочив на лошака, що на нім ще ніхто не їздив. Як почув лошак на своєму хребті Грицька, форкнув ніздрями, скрутив карчилом і як зірветься з місця, аж курява дорогою, знялась. Грицько приліг до шиї й, як реп'яшок, тримався гриви. Не пам'ятав, що з ним діється. А люди, які це бачили, аж скам'яніли зі страху. Кожної хвилини перестрашений лошак міг кинути хлопчиною до каменя та вбити на місці. Але за селом він скрутив у вільшину. Аж тут позбувся небажаного їздця. Грицько зачепився між гіллям густої вільшини та зісунувся на землю.
Довгенько тут полежав, поки очуняв. Був блідий, як стіна. Все тіло пообдряпуване. Якийсь хлопчина приніс йому вбрання та дав напитися води. Зібрався Грицько й ледве притяг додому. Був обтовчений, як яблуко. Та ввечері матері ні словечком не пожалівся. Знав, що сам провинив. Паленів, згадуючи страшну їзду.
На другий день уже сам устав раненько з ліжка та дещо помагав батькам у роботі. Вийшов на город, а тато затісував якісь патики, застромлював у землю та прив'язував до них помідори. Грицько підніс татові кілька готових патиків і питає: "А нащо цих патиків коло кожного помідора?" А батько каже: 'Треба прив'язати помідор, до патика, бо коли б цього не зробити, тоді всі помідори змарнуються. Хоч, такі добрі, смачненькі та червоненькі, але не прив'язані до патика, будуть рости криво, впадуть на землю й в болоті зогниють. Та не тільки помідор, але кожций чоловік є прив'язаний до такого патика. А цим патиком для кожного з нас є Божі заповіді. Хто, прив'язавшись до них, слухає їх і заховує, цей ніколи не впаде низько та не зогниє в болоті гріха. А чоловік, який переступає шосту заповідь і дає волю забаганкам свого тіла, стоїть над самою безоднею погуби. Тому й ти тримайся цього божого патика, бо ти трішки заліни-вий, а лінивство - це сором.

Пошук

Божа наука

Архів записів

Друзі сайту

Зробити безкоштовний сайт з uCoz