Вт, 06.12.2016, 21:52

Вітаємо Вас | RSS


МОЛИТВА - могутній
засіб спасіння



ГоловнаРеєстраціяВхід
Меню сайту

Молитви

Статистика

Онлайн всього: 132
Гостей: 132
Користувачів: 0




Locations of visitors to this page

Форма входу
Логін:
Пароль:



ДЕВ’ЯТНИЦЯ ДО БОЖОГО РІЗДВА




                  
Книга Неба, том 1
Дев'ятницю до Божого Різдва я розпочала відмовляти десь у 17 років, готуючись до свята Божого Різдва, практикуючи різні чесноти й умертвлення. Особливо зважала на вшанування дев'яти місяців, які Ісус перебував у материнському лоні, і щодня присвячувала 9 годин розважанню, постійно пам'ятаючи про таємницю зцілення.
Перший вибух любові
І ось, наприклад, упродовж однієї години я переносилася у своїй уяві до Раю й уявляла собі Пресвяту Трійцю, Отця: як висилає Сина на землю, Сина: як з готовністю підпорядковується Волі Отця, Святого Духа: як одобрює. Мій розум засмутився, бажаючи уявити собі таємницю таку велику, любов таку сильну, таку величезну, таку, яка є між Ними й до людей. А тоді невдячність людей, особливо свою. Я була в змозі розважати так не лише годину, а цілий день, якщо б внутрішній голос не сказав мені: "Досить, іди й подивись інші вибухи Моєї Любові, ще більші".
Другий вибух Любові

Тоді я перенеслася в думках у материнське лоно і ніби остовпіла від думки про Бога, такого могутнього в Небі, а тепер зменшеного, обмеженого, Який не в змозі порухатися, навіть ледь не дихати. Внутрішній голос сказав мені: "Чи бачиш, як сильно кохаю тебе? Ох прошу, зроби для мене трохи місця у своєму серці. Усунь все, що не є Моїм, тоді даси Мені більше свободи для руху і дихання".
Моє серце розплилося, я благала пробачення, обіцяючи бути цілковито Його, тонула у сльозах, але мушу зізнатися, що пізніше знову поверталася до своїх старих гріхів. Ox Icy се, який Ти добрий до того нещасного створіння!
Третій вибух любові

Коли я в думках переходила від другого до третього розважання, внутрішній голос промовив до мене: "Донечко Моя, приклади свою голову до лона Моєї Мами, і поглянь усередину на Мою маленьку Людськість. Моя любов поглинала Мене, океани полум'я, безмежні моря Любові Мого Божества затопили Мене, знищили до попелу, піднімаючи своє полум'я настільки, що з висоти огортали й досягали все, всі покоління, від першої до останньої людини. Те полум'я охопило мою маленьку Людськість. А чи тобі відомо, що вимагала від мене Моя відвічна Любов, щоби Я затопив Собою? Ах, усі душі! І тільки тоді Я цілком задовольнився, коли поглинув їх усіх, коли вони зародилися в мені. Я був Богом, мусив діяти, як Бог, мусив огортати всіх. Моя Любов не дала б мені спокою, якби я вилучив кого-небудь. Ох, Моя дочко, подивись уважно углиб лона Моєї Мами, спрямуй свої проникливі очі на Мою зачату Людськість, а знайдеш свою душу, зачату в Мені, і промені Моєї Любові, які поглинають тебе. Ох! Як Я люблю Тебе, як Я люблю тебе!"
Я відчувала, що розпливаюся серед такої великої Любові, не в змозі втекти від неї, коли почула голос, який голосно кликав мене, який промовив: "Моя Дочко, це ще не все, притулися до Мене і дай свої руки Моїй коханій Мамі, щоби Вона могла покласти їх на Своє вагітне лоно. А ти знову поглянь на Мою маленьку Людськість і простеж за четвертим вибухом Моєї Любові".

Четвертий вибух Любові

"Моя дочко, переведи свій погляд з Моєї поглинаючої Любові на Мою активну Любов. Кожна зачата душа приносить Мені тягар своїх гріхів, своїх слабкостей і пристрастей, і Моя Любов наказала Мені прийняти той тягар кожної з них, як і задоволення, яке кожна з них віддає Моєму Божественному Отцю. Ось так Моя Мука була почата разом зі Мною. Поглянь уважно углиб лона Моєї Божественної Мами. Ох! Яких мук зазнала Моя маленька Людськість. Ліпше придивися до Моєї маленької голівки, оточеної короною з терня, яке, глибоко проколюючи моє тіло, спричиняє потоки сліз, що випливають з Моїх очей, а Я навіть не можу порухатися, щоби отерти їх. Ох! Прошу, дозволь, щоб співчуття до Мене огорнуло тебе, витри сльози з Моїх очей, які течуть від нескінченного плачу, ти, яка маєш вільні руки, щоби зробити це. Те терня - це корона всіх злих думок, які вінчають людські думки. Як вони Мене клюють, набагато сильніше, ніж тернини, які виросли із землі. Приглянься, приглянься знову, яке ж це довге розп'яття, упродовж дев'яти місяців. Я не міг порухати ні пальцем, ні рукою, ні стопою. Я постійно був нерухомим. Не було місця, аби я був у змозі порухатися, навіть ледьледь. Яке довге і важке розп'яття. Крім цього, всі погані вчинки прийняли вигляд цвяхів, постійно пробиваючи Мої руки і стопи".
І так Він продовжував, розповідаючи то про одне терпіння, то про інше, про всі муки Своєї маленької Людськості, отож навіть якщо б я хотіла про те все розповісти, то це б тривало задовго. Я ціла розплилася в сльозах і почула у своєму нутрі: "Дочко Моя, я бажав би обняти Тебе, але не можу, тут не має місця, Я - незворушний, Я не в змозі зробити це. Я хотів би прийти до тебе, але не можу ходити. Тому ти зараз обійми Мене і прийди до Мене, а потім, коли Я вийду з материнського лона, то Я прийду до тебе". А коли я обіймала Його і міцно притискала до серця у своїй уяві, то внутрішній голос промовив до мене: "А тепер уже досить, Моя дочко, поміркуй про те, щоби прийти до п'ятого вибуху Моєї Любові".
П'ятий вибух Любові

І внутрішній голос продовжував: "Моя дочко, не відходь від Мене, не покидай Мене самого, Моя Любов потребує твого товариства. То є наступний вибух Моєї Любові, яка не бажає бути сама. А чи ти знаєш, чиєї присутності вона потребує? Присутності створіння. Поглянь, у лоні Моєї Мами всі створіння є разом зі Мною, зачаті разом зі Мною. Разом з ними я є самою Любов'ю. Я бажаю розповісти їм, як сильно люблю їх, Я хочу розмовляти з ними, щоби розповісти про Свої радощі й болі, що Я прийшов до них, щоби зробити їх щасливими і щоби служити їм утіхою, що Я перебуватиму серед них, як їхній малий братик, віддаючи кожному з них Свої Ласки і Своє Царство коштом Свого Життя. Хочу дати їм Свої поцілунки і Свої обійми. Я хочу втішатися разом з ними, але - ох! - як багато терпінь Мені вони завдають. Одні втікають від мене, інші вдають глухих і змушують Мене мовчати, ще інші марнують Мої Блага і не дбають про Моє Царство, незворушно віддаючи Мої поцілунки й обійми, незважаючи на Мене, перетворюють Мою радість у гіркий плач. Ох! Яким самотнім я є, перебуваючи серед стількох. Ох! Як обтяжує мене самотність. Я не маю нікого, з ким міг би перемовитися хоча б словом, на кого міг би перелити Самого Себе, навіть у Любові. Я постійно смутний і мовчазний, бо коли промовляю, то ніхто Мене не слухає. Ох! Моя дочко! Прошу, благаю, не покидай Мене самого в такій великій пустці. Віддячся Мені добром, і слухай, коли Я промовляю до тебе. Прихили вухо до Моїх повчань, Я є Учителем над учителями. Скількох речей я хотів би тебе навчити! Коли ти слухатимеш Мене, то я перестану плакати і тішитимуся разом з тобою. Чи бажаєш тішитися разом зі Мною?"
І коли я занурила себе в Нього, склала Йому товариство у Його самотності, внутрішній голос промовив: "Досить, досить, переходь до розважання наступного вибуху Моєї Любові".
Шостий вибух любові

"Моя дочко, прийди і помолися до Моєї дорогої Мами, щоб вона зробила тобі трішки місця у Своєму материнському лоні, тоді ти сама зможеш побачити сповнений болем стан, в якому Я перебуваю". І в моїх думках мені здавалося, що наша Цариця Мати, щоб утішити Ісуса, зробила мені в ньому трохи місця. Утім темрява була така, що я не могла Його побачити, могла тільки чути Його дихання, коли промовляв у моєму нутрі. "Дочко Моя, поглянь на інший вибух моєї Любові. Я є вічним світлом. Сонце є тінню Мого світла, а бачиш, куди завела Мене Моя Любов, в якій темній в'язниці я перебуваю? Сюди не доходять промені світла, тут є для Мене вічна ніч, але ніч без світла, без відпочинку, я ніколи не засинаю, що це за біль! Тіснота цього місця не дозволяє зробити найменший рух, глибока темрява, навіть Моє дихання, адже дихаю через дихання Своєї Мами. Ох! Як важко! До цього додай темряву гріхів створінь. Щоразу гріх був для Мене ніччю, а всі вкупі творили бездонну прірву тьми. Що за біль! Ох! Вибух Моєї Любові переніс Мене з необмеженого світла і простору до прірви у глибокій темряві, тісної аж до втрати здатності дихати, а все це з любові до створінь". Коли Він промовляв це, то ридав, а ридаючи, майже душився від браку місця.
І я ціла розплилася з плачу, дякуючи Йому, співчуваючи Йому, бажаючи дати Йому трохи світла своєї любові, як мені це казав. Утім, хто це все може розповісти?
Пізніше той же внутрішній голос сказав: "Тепер достатньо, перейдемо до сьомого вибуху Моєї Любові".
Сьомий вибух любові

Внутрішній голос продовжував: "Дочко Моя, не покидай Мене самого в такій самотності й у такому мороку. Не покидай лона Моєї Матері, й матимеш змогу побачити сьомий вибух. Послухай, у лоні Мого Божественного Отця я був безмежно щасливим, не було жодного добра, яким Я б не володів, радість, щастя - все було в Моєму розпорядженні. Ангели з хвалою віддавали Мені честь, вони були готові виконати кожне Моє побажання. Ох, Я можу сказати, що вибух Моєї Любові був причиною того, що Я цілком змінив Свою долю, він замкнув Мене в тій темній в'язниці, позбавив усіх радощів, щастя і благ, зодягнувши Мене у всі нещастя створінь, а все для того, щоб здійснити заміну, щоби дати їм Мою участь, Мої втіхи й Моє вічне щастя. Однак це було б нічим, якщо б вони не виявляли невдячності у найвищій мірі й упертого віроломства. Ох! Як була вражена Моя вічна Любов, ставши обличчя в обличчя з такою величезною невдячністю, і як плакала над упертістю й віроломством людини. Невдячність була найгострішим терном, який пробив Моє Серце, від Мого Зачаття аж до останнього моменту Мого Життя. Поглянь на Моє маленьке Серце, воно поранене і з нього плине Кров. Який біль, які муки Я відчуваю. .. Моя дочко! Не будь невдячною до Мене. Невдячність є найважчим болем для Твого Ісуса. Це є зачиненням дверей прямо перед Моїм обличчям, яке змушує мене трястися з холоду. Проте Моя Любов не зменшилася через таку величезну невдячність і перетворилася в Любов прохаючу, благаючу, ридаючу і жебраючу. Це є восьмий вибух Моєї Любові.
Восьмий вибух Любові

Дочко Моя, не покидай Мене самого, поклади свою голову на лоно Моєї дорогої Мами, бо тоді навіть з нутра почуєш Моє ридання, і Мої прохання не викликають співчуття створінь до Моєї Любові. Я прийняв вигляд найбіднішого серед усіх жебраків і витягую Свою маленьку ручку, прохаючи, щоби Мені, хоча б як милостиню, дали свої душі, свої почуття і свої серця. Моє Серце за будь-яку ціну хотіло здобути серце людини, а бачачи, що після семи вибухів Моєї Любові вона вперто стояла на своєму, вдавала глуху й не хотіла підпорядковуватися Мені, Моя Любов забажала зрушитися ще далі. Повинна стриматися, але ні, забажала сягнути ще далі за свої межі. З лона Моєї Матері Мій голос доходив до кожного серця, промовляючи якнайпереконливіше, найпристраснішою молитвою, найбільш вражаючими словами. Чи відомо тобі, що Я промовляв до них: "Дитя Моє, дай Мені своє серце. Я дам Тобі все, що тільки забажаєш, з умовою, що даси Мені взамін своє серце. Це було причиною, через яку Я зійшов з Неба. Ох прошу, не відмовляй Мені в цьому! Не обманюй моїх очікувань!" А зауваживши, що воно уперлося, навіть ще більше, бо дехто навіть повернувся до Мене плечима, Я заридав, склав Свої маленькі ручки і голосом, який надривався від плачу, додав: "Ой-ой, ой-ой, Я є маленьким жебраком, чи не бажаєш дати мені свого серця навіть як милостині?" Хіба це не є величезним вибухом Моєї Любові, що Творець, аби наблизитися до творіння, прибирає вигляд маленької дитини, щоб не викликати в неї страху, що просить створіння про серце, принаймні як милостиню, а зауважуючи, що не бажає Йому його дати, благає, ридає і плаче?"
А потім я почула, як Він говорить: "А ти не бажаєш дати Мені своє серце? А може і ти бажаєш, щоби я ридав, благав і просив про те, щоби ти дала Мені своє серце? Чи відмовиш Мені у милостині, про яку тебе прошу?" І коли промовляв це, то я чула, як ридав, а я відповіла: "Мій Ісусе, не плач, даю Тобі своє серце і цілу себе". Тоді внутрішній голос промовив: "Піди далі, до дев'ятого вибуху Моєї Любові".
Дев'ятий вибух любові

Моя дочко, Мій стан є ще страждальнішим. Якщо ти кохаєш Мене, придивись до Мене уважно і визнач, чи не можеш жертвувати Своєму маленькому Ісусові якогось полегшення: одне слово любові, одні обійми, один поцілунок принесуть полегшення Моєму риданню і Моїм терпінням. Послухай, Моя дочко, Я видобув зі Себе вісім вибухів Своєї Любові, а людина так погано поставилась до них, утім Моя Любов не визнала себе переможеною й забажала додати дев'ятий вибух до восьмого. А були це бездонний смуток, жагучі погляди, пристрасні прагнення, які хотіли вийти за материнське лоно, щоби огорнути людину. Це зменшило Мою ще ненароджену маленьку Людськість, довівши до такої агонії, що я майже дійшов до віддання Свого останнього подиху. Проте, коли я вже майже востаннє вдихав, Моя Божественність, яка була невіддільна від Мене, дала Мені ковток життя. І Я отримав життя, щоби продовжити Свою агонію і знову повернутися до призначеної смерті. Це був дев'ятий вибух Моєї Любові, постійна агонія і смерть з Любові до творіння. Ох! Що за любов душила Мене і довела до смерті! Якщо б не було в Мені Божественності, яка щоразу відновлювала в Мені життя, коли Я наближався до Свого кінця, то Любов винищила б Мене, поки наступив би момент Моєї появи на світ". Тоді додав: "Поглянь на Мене, прислухайся, в якій агонії Я перебуваю, як б'ється, калатає і палає Моє маленьке Серце. Поглянь, Я помираю!"
І запанувала глибока тиша. І мені здавалося, ніби я померла, кров закипіла в моїх жилах, і я тремтячи, звернулася до Нього: "Любове моя, Життя моє, не помирай, не покидай мене саму. Ти бажаєш любові, а я любитиму Тебе, вже більше не покину Тебе, дай мені Своє полум'я, щоб я могла любити Тебе ще більше і бути цілковито винищеною з любові до Тебе".

                   
Фрагменти з листів Луїзи,
які стосуються Дев'ятниці до Божого Різдва


Фрагмент листа 13 бл. Аннібале ді
Франція до Слуги Божої Луїзи Піккаррети


Месина, 14 лютого 1927р.

Улюбленице Господня!
... Бажаю також Тобі повідомити, що читаючи дев'ять вибухів Любові Божого Різдва, для якого, власне, ми підготували дозвіл, були вражені нескінченною Любов'ю і безмежним терпінням Нашого благословенного Господа Ісуса Христа, з любові до нас і для спасіння душ. Ніколи, в жодній іншій книзі, я не зустрічав такого глибокого і такого проникливого Об'явлення.

Книга Неба, том 25
16 грудня 1928р.
Я розважала, а позаяк сьогодні був день початку Дев'ятниці до Дитятка Ісуса, я думала про дев'ять вибухів Його Зачаття, про які Icyс розповідав мені так проникливо, і які викладені в першому томі. Я відчувала глибоку нехіть при думці, що повинна нагадати про це сповідникові, бо, читаючи той текст, сказав мені, що хотів би голосно прочитати його в нашій капличці.
Тільки-но я подумала про це, як Моє маленьке Дитятко Ісус появилося на моїх руках, таке малесеньке, і пестячи мене Своїми ручками, сказало мені: "Яка прекрасна Моя доня! Яка чудова! Як сильно хочу подякувати тобі за те, що ти слухала Мене". А я відповіла: "Моя Любове, що Ти мені це говориш? То я повинна дякувати Тобі за те, що Ти зі мною розмовляв і дав мені, з такою великою любов'ю, як мій особистий Учитель, стільки повчань, яких я не була гідна". А Ісус: "Ох, Моя доню! Я до стількох бажаю промовити, а вони не слухають Мене, змушують Мене мовчати, через що Я душуся Своїми пристрастями. Отож дякуймо один одному, ти дякуй Мені, а Я дякую тобі. А, власне, чому хочеш заперечити проти читання дев'яти вибухів? Ох! Ти навіть не знаєш, скільки життя, скільки любові й скільки ласк вони містять у собі. Ти мусиш знати, що Моє слово є творчим, і описуючи тих дев'ять вибухів Любові Мого втілення, Я не тільки відновив ту Любов, яку мав під час Втілення Самого Себе, але й створив нову Любов для того, щоби притягнути створіння і здобути їх, щоби вони бажали віддатися Мені. Цими дев'ятьма вибухами Своєї Любові, даними з такою глибокою любов'ю і простотою, Я зробив вступ до багатьох повчань, які дав тобі про Своє Боже "Так", для створення Його Царства. А тепер, коли читаєш їх, Моя Любов відновлена і збільшена. Хіба ти не бажаєш, щоби Моя любов, яка збільшилася, розлилася назовні й притягнула інші серця, так ось, ніби у вступі, вони будуть у змозі підготуватися до лекції про Мою Волю, пізнаючи її та її царство?"...
Пізніше сповідник читав у каплиці перший вибух Любові Ісуса у Таїнстві Його Втілення, і мій солодкий Ісус, з мого нутра, наставив вуха, щоби це почути. І, притягуючи мене до Себе, сказав: "Моя дочко, яким щасливим я Себе почуваю, коли чую це. Отож Моє щастя зростає, перебуваючи в помешканні Моєї Волі, де ми обоє слухаємо: Я те, про що Тобі розповідав, а ти про те, про що чула від Мене. Моя Любов набухає, закипає і розливається. Прислухайся, прислухайся, яким це є прекрасним! Слово гарантує подих, коли воно сказане, то несе з собою подих, який, як повітря, поширюється навколо з вуст в уста і промовляє про силу Мого створеного слова. І так западає в серце те, що міститься в Моєму слові.
Послухай, Моя дочко: у Відкупленні Мене оточувало гроно Моїх Апостолів, Я був посеред них сама Любов, щоб їх навчати. Я не шкодував нічого, щоби зміцнити фундаменти Моєї Церкви. Тепер, у цьому помешканні, я відчуваю радощі перших дітей Моєї Волі й чую, як повторюються картини Моєї Любові, бачачи тебе посеред них, саму любов, бажаючу переказати лекції про Моє Боже "Так" для того, щоби створити фундаменти Царства Моєї Волі. Якби Ти бачила, яким щасливим я почував Себе, бачачи, як ти говориш про Мою Божу Волю! З яким нетерпінням Я очікував моменту, коли ти почнеш говорити, щоби бути в змозі прислуховуватися й відчувати щастя, яке приносить Мені Моя Божа Воля".

Книга Неба, том 25
21 грудня 1928р.
Я продовжувала Дев'ятницю Божого Народження, і чуючи повторення дев'яти вибухів таємниці Зачаття, мій коханий Ісус притягнув мене до Себе і показав мені, яким безмежним морем полум'я була кожна з них. З того моря піднялися гігантичні фали, в яких можна було побачити всі душі, поглинуті тим полум'ям. Позаяк риба плаває у морських водах і води моря формують життя риб, забезпечуючи їм провід, оборону, поживу, захист і задоволення, і то в такій мірі, що коли виявляться за морським берегом, то можуть сказати: "Наше життя завершилося, бо ми покинули свою батьківщину - вітчизну, дану нам Нашим Творцем". Так само бездонний фал полум'я, який виріс з того моря вогню, поглинаючи створіння, бажав бути для них життям, проводом, обороною, поживою, захистом і вітчизною. Утім, тільки-но вони вийдуть за берег того моря любові, то всі відразу знайдуть смерть.
"Чи ж море може не плакати? - говорить Ісус. - Як я можу не плакати, побачивши, що тоді, коли моя любов поглинула створіння, вони, невдячні, не бажають жити в Моєму морі Любові, й звільняючись від Мого полум'я, йдуть у вигнання, далеко від Моєї вітчизни, втрачають провід, оборону, поживу, захист, в навіть життя? Вони вийшли з Мене, були створені Мною і були поглинуті Моїм полум'ям Любові, яке Я мав, втілюючи Себе Самого з Любові до всіх створінь.
Коли Я чую повторення тих дев'яти вибухів, море Моєї Любові набухає, закипає й утворює безкрайній фал, який гудить так сильно, ніби прагне оглушити кожного, щоб не чути нічого, тільки ридання Моєї Любові, плач страждання, Мої безконечні схлипування, які промовляють: "Не плач більше, обміняймося поцілунком спокою, всі любитимуть один одного й усі будемо щасливими - Творець і творіння".

                         

[1]   [2]


Пошук

Божа наука

Архів записів
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Друзі сайту



МОЛИТВА © 2009-2016Зробити безкоштовний сайт з uCoz