Вт, 19.03.2024, 10:10

Вітаємо Вас
МОЛИТВА - могутній
засіб спасіння
Меню сайту

Молитви

Статистика

Онлайн всього: 26
Гостей: 26
Користувачів: 0




Locations of visitors to this page

Форма входу
Логін:
Пароль:



ДЕВ'ЯТНИЦЯ ДО СВЯТОГО ГЕРАРДА



                  
Умови до належного відбуття дев'ятниці в честь святого Ґерарда
1.    Кожного дня побожно читати й розважати, як подано на наступних сторінках.
2.    Відбути якусь побожну практику, наприклад відмовляти вервицю, брати участь у Службі Божій i т. п., просити про допомогу св. Ґерарда, наприклад відмовити одну з молитв, які є у цій книжечці, піти до     Сповіді й прийняти Св. Причастя.
3.    Обіцяти св. Ґерардові поширювати набожність до нього і робити для цього все,що у нашій силі.
4.    Вишукуючи і щодня читаючи певну літературу, довідуватись все більше про життя св. Ґерарда.
5.    Носити освячений медалик св. Герарда, і, якщо можливо, доторкнутися до його святих мощів.
Виконуй ці практики сердечно і з довірою, а св. Ґерард не підведе тебе.

Перший день
Ревність святого Ґерарда у своєму освяченні

Розважання: 
У мирському житті Герард був зразком невинності і побожності для своїх земляків. І ця його ревність зросла ще більше, коли він мав щастя посвятити себе Богові в монашому житті.
Під розумною опікою отця-редемпториста Кафаро, він, як чернець досконалої святості, швидко і невпинно робив великі поступи на шляху до досконалості. Усі приписи свого Чину, навіть найменші, Ґерард виконував як вираз святої Божої Волі, з якою завжди звіряв свої діла. Наступна заввага, написана його власною рукою, показує, як високо він цінував покликання і обов'язки чернечого життя: «Бог умістив мене в раю розкоші. Знай, Герарде, що Христос забрав тебе зі світу й умістив, неначе другого Адама, в Раю Чину, щоб ти міг практикувати заповіді та євангельські ради, які містяться в наших святих постановах. Горе тобі, якщо ти їх переступиш. За кару Бог і монастир відкинули б тебе, і в кінці ти був би осуджений. Хай Бог береже тебе від такого нещастя!».
Святість брата полягає в молитві й праці. Герард, що постановив стати великим святим, зрозумів цю правду й практикував її досконало. Виконуючи важку фізичну працю, яка, як стверджували його браття, була під силу чотирьом, він умів її поєднувати з молитвою та роздумами так, як підказував йому його послух.
Ревний новик прилучився передусім до чесноти послуху, яку він вважав найбезпечнішою та найкоротшою дорогою до святості, практикуючи її навіть у найменших дрібницях, часто по-геройськи. З святою вірою у серці і вперто прямуючи до мети, у своїх наставниках і їх розпорядженнях він вбачав Бога та Його Святу Волю. «Завжди і у всьому чинити Божу Волю» — було його життєвим кредо.
Нехтуючи своєю власною волею і шукаючи у всьому Волю Божу, Ґерард невдовзі став досконалим ченцем і вірним образом Найсвятішого Ізбавителя.
Практика:
Справжній християнин не може бажати більшого дару, ніж святість. З Божої ласки він може осягнути цей дар. Бог навіть наказує тобі прагнути до святості усіма силами. І це є святим обов'язком християнина. Тому постанови собі робити все можливе, шоб осягнути цей скарб! Маємо святих у кожному стані, за Божою поміччю вони осягнули святість, тому що прагнули цього найбільше у світі. Тобі це теж під силу.
Приклад:
1753 p. спалахнула в місті Лакедонія страшна епідемія, забираючи багато життів, ціле місто перебувало у скорботі. Єпископ послав по Ґерарда, якого прийняли, як ангела з неба. Люди настільки зраділи, що здавалось, ніби мор уже скінчився. Перебування Божого слуги в нещасному місті нагадувало діяння Христа-Спасителя в містах Юдеї. Першим, хто зазнав полегшення від прибулого, був отець-канонік Сапонієро, який в момент відвідин Ґерарда лежав на смертному ложі. «Прослави Бога, мій пане, ти оздоровлений», — промовив Ґерард, роблячи над ним знак святого хреста. Отець-канонік відразу цілковито видужав. Ґерард оздоровив його брата, який був вже при останньому віддиху. «Хай буде Бог благословенний». — вигукнув хворий при виді святого. «Зрадій, — відповів Ґерард, — ти вже не хворий». Гарячка й справді раптово відступила.
Молитва
О святий Ґерарде, прославлений ласками, якими Ти наділяєш своїх ревних слуг. Ми розпочинаємо цю дев'ятннию з повним довір'ям, дякуючи нашому Спасителеві за чудесні дарування, якими Він щедро Тебе наділив на землі. Які благословення Ти приніс гідним родинам, що дали Тобі захист! Тобі складає подяку кожен, хто тільки одержав з Твоїх рук дари неба й землі. Немає терпіння, з яким Ти не спів страждав би. Немає недуги, в якій хтось звертався б до Тебе про поміч безуспішно. Смертельні хвороби душ уздоровлювалися при Твому дотику. Як багато грішників, уярмлених дияволом. Ти визволив і навернув. Кожне сотворіння, і навіть сама смерть слухає Твого голосу. Якщо волею Всемогутнього було таке Твоє возвеличення на землі, то яка мусить бути Твоя чудесна сила тепер, коли він прославив Тебе у небесах.
Тому ми з повною довірою припадаємо до святих Твоїх стіп, просячи про цю ласку, якої ми так бажаємо (назвати її), і яку ми надіємось отримати через Твою силу й доброту.
Амінь
(Увага: відмов 9 разів Богородице Діво щодня після молитви до св. Ґерарда).
Другий день
Любов святого Ґерарда до Бога


Розважання: 
«Любов до Бога, — каже св. Апостол Йоан, — полягає у сповненні Божих заповідей. Вірність Божим законам є, отже, наріжним каменем величі нашої любові до Бога». Безоглядна вірність Ґерарда вказувала теж на полум'яну любов до Бога. Його зверхники одностайно стверджують, що його ангельська душа не тільки не скоїла жодного смертного гріха, але й навіть повсякденного. Ця чистота серця ясніла в усій його постаті, відкритому погляді, розмові, поведінці. Його співмешканці говорили, що він, мабуть, не згрішив у Адамі, або не мав іншої плями на душі, крім первородного гріха, який змито у хрещенні.
Так звільнена від усякої перешкоди до Божої любові Ґерардова непорочна душа, як полум'я линула в небо і наближалась до Бога. Ґерард доказав усім своїм життям, що людське серце створене для любові Бога. Він бажав Його любити, любити понад усе, любити Його серафимською любов'ю. Свій благородний запал він висловив таким ніжним актом любові: «Мій Боже, я хочу офірувати Тобі так багато актів любові, як офірувала Тобі Пресвята Діва, всі святі Духи і всі вірні на землі. Я прагну любити Тебе так, як Ісус Христос, я хотів би радо відновити ті акти при кожному ударі серця». А ось які слова він написав св. монахині, настоятельці монастиря Сестер Найсвятішого Спасителя у місцевості Фоджія: «Я хочу любити Бога; я завжди хочу бути близько до Бога; я хочу робити все з любові до Бога».
Споглядання святої подоби, образа чи статуї, при яких ми залишаємося незворушними, запалювали душу св. редемпториста. Будучи в Неаполі, він побачив одного митця, який працював над створенням скульптури Христа, якій дав назву «Це — чоловік». І раптом, Ґерард відчув нестримне бажання навчитися різьбярства, щоб відтворювати і поширювати подобу свого Возмилуваного. Скульптор пообіцяв дати йому декілька уроків і Божий слуга скоро став досвідченим різьбярем. Декілька створених ним робіт і дотепер дбайливо збережені. Вони справляють таке сильне враження, що дивлячись на них, на очі навертаються сльози.
Практика:
Через заступництво св. Ґерарда Маєли проси Бога дати тобі чесноти твого стану й ласку сповняти станові обов'язки, маючи на увазі лише любов до Бога.
Приклад:
Для Ґерарда було незрозуміло, як людина може ображати свого Творця. У своїй серафимській любові до Бога, його ненависть до гріхів була безмежна — у кожному з них він вбачав екзикуцію Христа. Звідси зродилось ревне бажання Ґерарда викорінити це зло з людських душ. Єпископ Лакедонії послав запеклого грішника до Ілічето на реколекції. Ґерард зустрів його напередодні Св. Причастя і спитав:
—    Куди ти йдеш?
—    До Причастя, — відповів той.
—    До Причастя? — крикнув брат до нього. — Ти смієш казати, що ти йдеш до Причастя? А що з тим гріхом і другим, з якого ти ніколи не сповідався? Зараз йди і зроби добру Сповідь, якщо не хочеш, щоб земля тебе проковтнула.
Ці натхненні слова змусили грішника застановитися. Він відбув добру Сповідь і повернувся додому перемінений. Але його навернення не тривало довго. Він знов почав грішити, і гріхи його були навіть важчими, ніж раніше. Ґерард знов запитав про його душу. «Все впорядку, — відповів грішник брехливо, — я не впав у свої давні гріхи». Брат, вмить відчитавши, що криється в цій пропащій душі, вхопив хрест і з обуренням вигукнув: «Як ти смієш ображати свого Бога! Що? Ти не скоїв тих самих гріхів? Поглянь на це розп'яття: хто спричинив ці рани Ісусові Христові? Твоя вина, шо наш Спаситель облитий кров'ю». І у ту ж хвилину з рук і ніг Христових почала спливати кров. «Яку кривду зробив тобі Бог? — додав Ґерард. — Задля тебе Він народився у вертепі, задля тебе Він лежав на соломі...». Коли він вимовив ці слова, Ісус-Дитятко явився в руках Божого Слуга Ґерарда, який закликав: «Ти смієш з такою погордою ставитись до свого Бога?! Стережися! Ти не втечеш від Божої кари. Він терпеливий, але в кінці Він покарає!» Відтак явився страшний диявол, який намагався затягнути пропащого грішника до пекла. «Ґеть звідси, лиха потворо!- вигукнув Ґерард, і диявол відразу щез. Не треба описувати, як щиро цей грішник почав розкаюватися у скоєнні своїх гріхів, він добре відбув Св. Сповідь, навернувся і став зразком чесноти для інших.
Молитва
О Святий Ґерарде! Твоє серце вправлялося в школі Пресвятого Серця Христового. Хто тільки Тебе знає, відчуває, як його провадить Твоя любов. Твоя серафимська любов Бога зробила Тебе батьком убогих, другом робітників, лікарем хворих, потішителем пригноблених горем, світлом темних, опікуном тих, що серед спокус, провідником тих, шо зростають у досконалості, але понад усе —досконалим взірцем релігійних чеснот для всіх християн. Тому, Улюблений Брате, ми звертаємося до Тебе з повним довір'ям, бо ми теж потребуємо батька, приятеля, брата, потішителя, покровителя, який би охоче взяв наші потреби в свої руки. До Тебе, Любимче Ісуса, звертаємось: вчини, шоб сповнилися наші надії. Не відвертайся від нас. Чи ми маємо розчаруватися у своїх надіях? Напевно ні! Твоє співчутливе серце виєднає нам ласку (назвати її),  про яку Тебе з таким довір'ям просимо.
Амінь
Третій день
Любов святого Ґерарда до Пресвятої Євхаристії


Розважання: 
Любов до Пресвятої Євхаристії прив'язала його до престола. При Службі Божій він виглядав як Серафим, що пильно глядить на гору Ґолгофу.
Він настільки прагнув Євхаристії, що коли йому в ній відмовляли, це було страшною мукою для його душі, і тому йому було дозволено причащатися кожного дня. «Звичайно, — писав він, — я не прошу ввечері про дозвіл прийняття Св. Причастя в наступний день, але лише тоді, коли йду до церкви, щоб завжди бути готовим до Св. Причастя. Якщо дозволу я не отримаю, то робитиму духовне причастя в той час, коли причащається священик. Моє благодарения триватиме від Св. Причастя до полудня, а моє приготування до наступного дня — від полудня до 6-ї години вечора». По прийнятті Св. Причастя він впадав у серафимську екстазу, так що забував про усе навколо себе.
Одного разу, працюючи на кухні, він перервав роботу, щоб після Причастя сповнити подяку перед великим Розп'яттям. Добігала обідня пора, а ніщо не було готове. Ґерарда всюди шукали і врешті віднайшли. Його обличчя сяяло, а погляд і  думка були заглиблені в Бога. «Що ти робиш? — запитав один з братів. — Адже ще нічого не зготовано на обід». «Ти чоловік слабкої віри, — відповів Ґерард. — Чи ж я не маю ангелів до помочі?». І справді, ангели йому допомогли, бо обід був поданний у звичній порі, навіть кращий, ніж будь-коли.
Престіл так зачарував його, шо тільки послух міг втримати його поза ним. Там він перебував не лише у дозволений час дня, але проводив навіть значну частину ночі, й мусив насильно виривати себе від кивота. Направду, Ісус здобув серце Ґерарда і воно беззастережно стало належати Ісусові.
Ласка і любов так з'єднали серце святого з Серцем Ісуса, що між ними виникла дивовижна близькість.
Практика:
Коли молишся до св. Ґерарда, не забудь просити його про любов до Ісуса й Марії разом з глибоким духом віри в Євхаристійного Ісуса у наших кивотах. Це найкорисніша молитва, яка завжди буде вислухана.
Приклад:
Чудотворні випадки, які возвеличували життя Ґерарда, відбувалися лише через його безмежну довіру до Бога, а особливо ло Бога, сущого в Пресвятій Євхаристії.
Під час будови жіночого монастиря в Капоселі виникла нестача фондів. Ректор поінформував про це Ґерарда, який порадив звернутись з проханням до Бога. Отець Кайоне доручив зробити це Ґерардові, оскільки він сам це запропонував. Ґерард без вагання пішов до церкви, поклав на престіл листок зі своїм проханням і з сміливістю глибокого переконання застукав до кивота, кажучи: «Вислухай, Господи, наше прохання і просимо його узгляднити». Тоді була п'ятниця і треба було грошей, щоб в суботу виплатити робітникам. Всю ніч Ґерард провів перед Святою Євхаристією, просячи Ісуса прийти на поміч. На світанку він ще раз застукав до кивота і повторив своє прохання. І в цю ж мить задзвенів дзвін монастирської брами. Ґерард поспішив її відчинити і знайшов дві торби, наповнені сріблом. Так Небесний Господар узгляднив прохання Свого улюбленого слуги.
Молитва
О могутній друже Божий, св. Ґерарде! Твоє ласкаве й ніжне серце до пригноблених горем побільшує наше довір'я до Тебе. Ти не можеш знести людського горя, щоб ним не перейнятись і не шукати полегші для людей. Твоє ніжне співчуття осушило багато сліз, поклало кінець передсмертним мукам і облегшило великі болі. Як багато дітей завдяки Тобі одержали ласку хрещення! Як багато матерів оминула небезпека смерті! Як багато хворих видужало! Як багато звільнених робітників отримали працю! Як багато нещасних душ відшукало спокій! Як багато пропащих грішників щиро навернулися до праведності.
О св. Ґерарде, що був такий ласкавий на землі, ти не будеш менш ласкавим у небі. Напевно небесна слава не зменшила, але радше побільшила Твою силу, і це спонукає нас просити Тебе про ту ласку (згадай яку), якої ми очікуємо від Твоєї доброти.
Амінь
Четвертий день
Набожність святого Ґерарда  до Пресвятої Богородиці
Розважання: 
Ґерард не був би духовним сином св. Альфонса, якщо б він не мав надзвичайної набожності до Пресвятої Діви. Від раннього дитинства він любив Її ніжною любов'ю, яка не покидала його серце до останнього віддиху. Його серце настільки було переповнене любов'ю до Марії, що навіть серед Її найсвятіших шанувальників не було більш люблячого Її слуги.
Після входження до Чину Редемптористів набожність Ґерарда до Марії зросла ще більше. Розуміючи, шо своїм святим покликанням він завдячує Небесній Неньці, він не міг знайти слів, щоб висловити їй свою подяку. З іменем Марії він впадає в екстаз, а погляд на її образ наповнює його радістю. Він бажав, щоб усе було для Марії й Ісуса. Імена Ісуса й Марії так часто були на його устах, що видавалось, неначе вони є правдивим віддихом його душі. З правил його життя довідуємось, що він прагнув офірувати Діві Марії стільки актів любові, скільки складали і складатимуть усі праведники на землі та всі святі у небі. У святому запалі любові він бажав навіть любити Її так гаряче, як сам наш Спаситель.
Згідно правил, редемптористи зобов'язані щодня відмовляти вервицю, робити відвідини Пресвятої Діви і якнайбільше разів відмовляти «Богородице Діво»; крім цього, кожної суботи і у вечори Богородичних празників вони мають постити. Але Ґерард не обмежився лише цими ознаками любові — Ґерард відмовляв «Богородице Діво» кожного разу, коли бив годинник. Він завжди носив на шиї вервицю, щоб показати, шо він живе під Марійським солодким ярмом.
Щосуботи він постив на хлібі й воді і дотримувався строгої дисципліни. Під час дев'ятниць він зберігав строгу повздержність, робив сувору покуту й інші добрі діла. Перед Богородичними святами з дозволу настоятеля він всю ніч простоював на колінах перед Її престолом. Він чув надзвичайну побожність до Непорочного Зачаття. Він прилюдно дав обітницю дівства біля Її стіп у катедрі в Мурі, чим відновив обітницю, дану ним багато літ перед тим приватно. Його прийняття, мимо всіх людських перешкод, до Чину, якого першою Патронкою є Непорочна Діва, було, мабуть, нагородою цього особливого почитання.
Практика:
Дорогі Читачі, Ви любите Ісуса й Марію. Чи Ви хочете любити їх ще більше? Якщо так, то любіть, поклоняйтеся, благайте і дайте іншим пізнати св. Ґерарда Маєлу, який глибоко любив Ісуса і Марію.
Приклад:
Єпископ Вуфінґ із Сурінаму розповідає, що у квітні 1845 р. жінка одного лікаря небезпечно занедужала за 10 днів до народження дитини. Її чоловік запросив трьох інших лікарів і вони всі признали, що пацієнтці вже ніщо не допоможе. Хвора незабаром мала померти. Її ноги захололи, лице й руки почорніли. «Через п'ять хвилин усе закінчиться», — заявили лікарі. У цей час увійшла побожна жінка з образом і мощами св. Ґерарда, якими непомітно торкнулася вмираючої. Та відразу відкрила очі й сказала, що вона зцілена. Четверо лікарів, які були протестантами, обстеживши щойно вмираючу жінку, признали, що сталося дивовижне зцілення.
Молитва
О Маріє, ріко всіх ласк, якої живим і невичерпним джерелом є Серце Ісуса! Згадай, що св. Герард Маєла зробив для Тебе: згадай його синівську любов і солодкі імена, які він Тобі давав; згадай його серафимські екстази при Твоєму престолі, його гарячі вервиці, квіти, які він ставив перед Твоїми іконами, вірних, які завдяки йому полюбили Тебе, і його щиросердечний спосіб приєднування слуг для Тебе. Ми благаємо Тебе, о солодка Матінко Божа, через Ґерардову любов до Тебе й через Твою материнську любов до нього, поглянь Твоїми очима милосердя на нас, Твоїх нещасннх дітей, і, щоби ця наша любов рівнялась Твоїй доброті, придбай ласкаво нам ту ласку (згадай яку). Ми благаємо про неї не через наші власні заслуги, але через заслуги св. Ґерарда. Твого улюбленого сина.
Амінь
П'ятий день
Набожність святого Ґерарда до ближніх


Розважання: 
Любов до Бога й любов до ближнього нерозлучні. Це два струмочки, що випливають з одного джерела. «Коли хтось каже, що любить Бога, а сам ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, Якого він не бачить» (1 Ів. 4:20).
Ґерардове виконання Заповіді любові було досконалим в усьому. «Коли я бачу отця або брата в потребі, — говорив він, — я відкладу все, щоб прийти їм на поміч». Він завжди був готовий обдарити любов"ю як чужого, так і свого близького. Ґерард часто повторював: «Я залюбки тисячу разів віддав би своє життя, якщо б це було можливо, щоб допомогти своєму ближньому». Ці слова правдиво виражали його почуття, бо він рятував людей, часто ризикуючи власним життям. Одного разу, переїжджаючи разом з духовними особами з Мелфі до Ателі, Ґерард зустрів кількох робітників, які не могли дістатися місця праці через повінь, яка розлила береги бурхливої річки. Не довго думаючи, св. брат, ризикуючи сам опинитись серед розбурханих хвиль, по одному став брати на свого коня розгублених робітників і пе¬ревозити їх на протилежний бік бистрого потоку. Супутники переконували його не ризикувати так своїм життям. «Це задля мого ближнього», — від¬повів він. А щоб спонукати свого коня, він говорив: «Радіймо, приподобаймось нашому Богу».
Іншим разом, стрівши старого чоловіка з Ілічето, котрий ніс важку дерев'яну колоду, милосердний брат взяв його ношу і відніс її аж до хати бідняка.
Так само вчинив для бідної жінки, що несла під гору важкий кошик з мокрою білизною. Хоч іти до міста Ґерардові не було потреби, він заніс цей кошик аж до дверей оселі вбогої жінки.
Практика:
Будьмо милосердними до своїх ближніх. Робім для них усе найкраще, щоб спомогти їх у дочасних потребах. Будьмо ревні для їхнього спасіння і не опускаймо жодного дня без молитви за навернення грішників і за постійність праведних. Цим ви завжди догодите св. Ґерардові і отримаєте його прихильність.
Приклад:
1858 р. в Конвенті Віттем (у Голандії) один редемпторист-студит терпів від постійної нервової недуги, яка не давала йому спокою ні вдень, ні вночі. Через шість тижнів він уже не міг приймати їжу і був дуже ослаблений. Його брати відслужили за нього дев'ятницю до св. Ґерарда. Під кінець дев'ятниці, коли було прийнято Св. Причастя, молодий монах відчув, шо він оздоровлений. Піднявшись з постелі, він пішов до церкви подякувати своєму добродієві. Уже того самого дня він був спроможний відбути довгу дорогу. «Чи це не сталось з ласки Пресвятої Матері? — писав він через 35 років. — Моя душа була б тепер у чистилищі або в небі, а моє тіло в могилі, і я ніколи не міг би відправити Служби Божої, я ніколи не виливав би Пресвятої Крові Ісуса за душі грішників, щоб їх очистити й збагатити освячуючою ласкою».
Молитва
О святий Ґерарде, який дав нам святе ім'я Брата, дозволь нам теж взивати Тебе цим іменем! Улюблений Брате! Зроби нас гідними Твоєї братньої любові й наповни її добродійним результатом. Ти став близьким приятелем Ісуса через ту виняткову невинність душі, яка зробила Тебе спроможним уникнути навіть найменшого гріха. Тому Ісус зволив, щоб Твоя невтомна рука розкидала чуда, наче іграшки. Ми не гідні бути приятелями Ісуса так, як Ти. Ми ж так часто Його ображали! Але тепер ми оплакуємо наші гріхи з великим болем наших душ і з твердою постановою більш ніколи їх не допускати й висповідатися з них під час цієї дев'ятниці. Так очистившись, ми станемо приятелями Ісуса. Він віддасть Себе вповні нам у Св. Причасті й певно не відмовить нам у ласці (назвати яку), про яку ми просимо через Твоє, св. Ґерарде, могутнє заступництво. О гідний любові ангельський святий, ми жертвуємо Богові Твої щирі Причастя, щоб надолужити за нашу остиглість і заслужити на вислухання нас.
Амінь
Шостий день
Ґерардова відданість біднякам і хворим


Розважання: 
Його гаряча любов була спрямована до чужих не менше, ніж до своїх братів. Під час свого перебування в Неаполі Ґерард часто відвідував шпиталь для невиліковно хворих, де його опіка для терплячих Христових членів була неначе опіка матері для своєї дитини. Ніхто не міг незворушно дивитися, як він, у вкрай невигідних умовах, схиляючись над кожним пацієнтом, тихими словами одного потішав, іншого приготовляв до смерті. Його серце проймалося горем вбогих. Часто бачили, як він скидав свої черевики і віддавав їх жебракові. Не було сумніву, що Христос наділив Свого слугу чудодійною силою, щоб винагородити його ніжне співчуття до людської немочі. Бачити горе й страждання і бути безсильним проти них, розуміти, що ти не можеш нічим допомогти, було горем для Ґерарда. Тому вселюбляче Серце Ісуса приходило йому на поміч.
По приїзді додому в Капоселі він був призначений дверником, за що висловив свою подяку словами: «Цей ключ буде для мене ключем для неба». Він особливо радів цьому, бо дверник здійснював опіку над убогими, яких він шанував, як своїх господарів і довірених приятелів Христа. Хоч вони приходили щодня цілими юрмами, Ґерард старався їх усіх задоволити. Особливо співчував кволим та немічним, котрі не могли прийти до нього особисто, а посилали своїх дітей або кревних. Добрим брат Ґерард, сам часто залишаючись голодним, допомагав нещасним як міг.
У Капоселі він мав більшу можливість проявляти своє милосердя, ніж в Ілічето. Монастир знаходився в густозаселеній місцевості, тож він міг легко відвідувати хворих, коли виходив у справах. Сама його присутність приносила втіху й упокорення Божій Волі.
Наш Святий огортав турботою і увагою не лише звичайних бідняків. На його милість і допомогу сподівалось так багато вдів і сиріт, а скільком безробітнім він допоміг подолати нестатки. Скількох жінок він забезпечив достатнім посагом, щоб вони змогли достойно вийти заміж або вступити до монастиря.
Практика:
Якщо ти справді хочеш стати святим, то, крім молитви, строго сповняй станові обов'язки й практикуй милосердя, особливо щодо страждаючих членів Христа.
Приклад:
Своєю чудодійною силою Ґерард міг примножувати запаси. Одного разу вночі ректорові монастиря о. Кайоне поскаржився брат-пекар на те, що весь запас хліба, який був, Ґерард роздав біднякам і для братії нічого не залишилося. Отець Кайоне прикликав винуватця і зганьбив його за надмірну щедрість, бо було вже пізно і купити хліба в місті було неможливо. «Не бійтеся нічого, отче! — відповів приятель вбогих. — Бог заопікується нами». А звертаючись до пекаря, сказав: «Брате, погляньмо, може там ще щось залишилось?» Коли відчинили скриню, побачили, що вона повна хліба. «Завжди будь прославлений, Боже!» - закликав Ґерард, поспішаючи до церкви, щоб зложити подяку. Другий брат, приголомшений дивом, промовив до о. Кайоне: «Отче, Ґерард є справді святим. Я запевняю, що там не було ані крихти, а тепер там повно хліба. Це сотворено Богом!». А ректор сказав у відповідь: «Це напевно від Бога, Господь зробить для Ґерарда усе».
Молитва
Святий Ґерарде, Святий Божий і людський, якими чудесними небесними обдаруваннями володієш Ти, скромний робітнику, покірний брате! Ми подивляємо Твої екстази і Твій дар чудес. Твій пророчий дух і Твоє відчитування сердець. Але що понад усе вабить нас до Тебе і збільшує наше довір'я — це Твоя гаряча ревність і безмежне милосердя для грішників, для хворих і пригноблених горем. Знаємо, що якщо те, про що ми просимо Тебе, було б шкідливе для нашого спасіння або противне Божій Волі, цього Ти не вділиш нам; але якщо це провадило б нас до освячення й вічного життя, о ласкавий і милосердний Брате, вислухай ласкаво наше прохання (назвати яке). Розваж нашу пекучу потребу й хворобливий біль. Ти так нам співчуваєш! Чи Ти можеш нам не співчувати? Хто зможе нам помогти, якщо Ти не зможеш? Але Ти можеш, Ти ж Своїми незліченними чудами став Чудотворцем Твого сторіччя. Вислухай наші благання, і ми будемо почуті Господом.
Амінь
Сьомий день
Досконалий послух святого Ґерарда


Розважання: 
Усі святі відзначались послухом, але навряд чи хтось з них практикував його так просто і по-геройськи, як наш добрий брат Ґерард. Його правдиво називали святим послуху. Геройська практика послуху зробила його відображенням Того, Який був «...послушним аж до смерті, і то смерті хресної».
«О Воле Божа! — повторював він, дивлячись на небо в екстазі любові. — О Воле Божа». Його послух був надприродній. «Мій Ісусе, — говорив він. — задля Тебе я слухатиму своїх настоятелів так, наче б вони стали видимою Твоєю Божою Особою».
І дійсно, навіть якщо б сам Христос спонукав би його до послуху, то покора і послух Ґерарда не стали б більш ревними і сильнішими. На його думку, Божа Воля і воля настоятелів — це одне і те ж. Тому він вирішив не вживати слів: «Я буду... Я не буду. Тільки одного я хочу, Твоєї Волі, мій Боже, а не моєї». Задля послуху Ґерард завжди ретельно виконував правила свого Чину: від найменшого до найважливішого. У такий спосіб він випросив ласку бути непохитним виконавцем своїх святих правил: «Дай мені, Господи, натхнення сповняти вірно Твій закон. Горе мені, якщо я не був би вірним у малих речах, бо тоді я скоро впав би у великі гріхи, адже за малі провини Ти допускаєш справедливу кару, а за уперті провини — кару, шо веде до великих нещасть». Коли настоятелі Ґерарда давали йому доручення, він не вагався навіть тоді, коли для їх виконання необхідно було зробити диво. А їх усіх він пояснював лише своїм послухом.
Коли св. Ґерард був у Калітрі, його попросили відвідати знаменитого хірурга, який умирав. Ґерард спершу відмовився, але за наказом о. Маріотта все ж прийшов до вмираючого, зробив над ним знак хреста і миттєво оздоровив хворого. Всі очевидці заявили, що це будо чудо, але Ґерард покірно сказав: «Це вчинив послух».
Практика:
Приклич на поміч св. Ґерарда, коли Бог жадає від тебе тяжкої жертви. Він облегшить її і наділить тебе ласкою покори.
Приклад:
До гріха, вчиненого Адамом і Євою, людина панувала над усіма живими істотами на землі. Бог, мабуть, хотів відновити цей привілей для своїх вірних слуг, таких, як св. Ґерард, котрі покірно підчиняють себе святій Волі Господа.
Одного разу, проходячи Сенерчією, він застав мешканців цієї місцевості у великому клопоті. Вони заготовили в горах багато горіхового дерева, необхідного для будови їхньої церкви, але не могли його стягнути у долину ані волами, ані буйволами, бо тягар був надто важкий. Охоплений співчуттям, Святий впав на коліна і звернувся з проханням до неба. Потім, прив'язавши шнур до одного дерева, закликав: «В ім'я Пресвятої Трійці я наказую тобі слідувати за мною». І на превеликий подив усіх спостерігачів, він легко і спокійно, без сторонньої допомоги, сам потягнув колоду на місце будови майбутньої церкви. Так само стягнув решту дерева.
Молитва
Господи, Icyce Христе, Ти не міг не почути Свого вірного слуги, бо він був чоловіком Твого Серця, завжди готовим чинити Твою волю в усіх справах.
Коли ми розважаємо його велику віру, сильну надію й гарячу любов до Тебе, разом з його братерством, його глибокою покорою, досконалим послухом та ангельською невинністю, ми можемо тільки вигукнути: «Дійсно, молитва такого праведного чоловіка мусить бути всемогутня перед безконечно ніжним Божим Серцем». «Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу». (Як. 5:16).
Якби ж наші душі були прикрашені такими подиву гідними чеснотами, яку б то невимовну силу мали наші молитви! Але тому, що так не є, дозволяєш нам, Дорогий Спасителю, благати Тебе через заслуги св. Ґерарда Маєли. Якщо ми не гідні бути вислуханими задля нас самих, хай Твоя приязнь до того, хто так по-геройськи практикував чесноту, спонукає Тебе дати нам ласку, про яку ми благаємо (назвати яку).

[1]   [2]
Пошук

Божа наука

Архів записів
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Друзі сайту



МОЛИТВА © 2009-2024Зробити безкоштовний сайт з uCoz