Нд, 11.12.2016, 04:11

Вітаємо Вас | RSS


МОЛИТВА - могутній
засіб спасіння



ГоловнаРеєстраціяВхід
Меню сайту

Молитви

Статистика

Онлайн всього: 16
Гостей: 16
Користувачів: 0




Locations of visitors to this page

Форма входу
Логін:
Пароль:




ГАРНА УСТАНОВА




Софійка збиралася до міста. Була неділя. Хотіла там бути на Службі Божій, а потім вступити до хворої тети. Вже кілька місяців, як тета слабувала, і належало б її відвідати. Мама дала Софійці ще два золоті та й каже: "Як будеш у тети, то лиши там ці грошенята! Бідна тета не має й цукру за що купити собі!"
Почистила Софійка чобітки на собі, зодягнулася в плащик, гроші зав'язала в хустину та й вирядилася в дорогу. Дійшла до міста, перейшла вуличками, та й  до церкви. Під церквою стояло кілька прошаків, простягаючи руки по милостиню. Сягнула в кишеню, аж хусточки з грішми нема. Оглянулася навкруги себе, завернула кілька кроків назад, але ніде не було видно хустини. Певно, що десь по дорозі згубила, а хтось мусів підняти. Загризлася, та що було робити. Пропало!
Увійшла в церкву, бо Служба Божа вже була зачалася. Тут призабула про свій клопіт і молилася щиренько. Пригадала собі знову аж тоді, як старший брат ходив з тацою по церкві. Прикро їй було, що не могла ні сотика покласти. Та ще й нагадала собі бідну тету, що їй була б нині багато помогла. Клякнула перед бічним престолом і хоч за її здоров'я молилася.
По Службі Божій стали люди виходити з церкви. Софійка, як звичайно, не любила тиснутися наперед і виходила пізніше. Коло притвору в куточку стояв маленький престолик Богоматері. Глипнула в бік на нього, аж там^ вдолі, на лавочці, лежить її вишивана хустина. Коло неї ще якась книжечка, образець і надломаний гребінчик.
Пристанула. Дуже втішилася, що знайшлася її згубла, та не знала як забрати її звідси. Але тут підійшов до неї паламар і
каже: "А чого це ти, дівчинко, так зазираєш? Чи нема там чогось твого?"
- Я згубила хустинку з грішми й ось її бачу! - сказала Софійка.
- Як пізнала, то й бери! - каже паламар. - У нас вже здавна завелась така установа, що згублені речі складається на цю лавчинку, щоб кожний пізнав своє та забрав собі.
Софійці з великої радості аж сльози виступили. її зворушила не так знайдена згуба, як ця набожність тутешніх людей, що навіть знайдене вертають. Умить пригадала собі, як вдома мати забула звечора зняти з плота випрану сорочку, а на ранок її вже не було. Десять людей ходить по селі вартувати, а злодійня копами викрадає обіжжя на полях.
Підійшла до лавочки, взяла свою хусточку, а розв'язавши вузлик, хотіла лишита в церкві кілька сотиків на боже. Та паламар їй каже: "З тацою тут тепер ніхто не ходить! Зате, як хочеш щось жертвувати, то вкинь кріш у цю скарбону, що висить у притворі!"
Поглянула Софійка на скарбону, аж на ній напис: "Жертва для тих, що встилаються просити!" Ця новина теж її дуже здивувала. Може, й для її тети звідси щось дають, погадала. Тета колись була статна та заможна, але тепер збідніла. Та хоч яка бідна, але руки по милостиню до чужих не простягнула б. І скарбо-на не дасть їй загинути.
Вив'язала Софійка кілька сотиків і кинула в скарбону. Ще від порога звернулася до кивота й, у думці сказавши: "Серце Ісуса, дай, щоб я тебе любила щораз більше й більше!", побігла спішно до тети. А ввечері цього дня довгенько розказувала матері про свою згубу та про цю дивну скарбону.

Пошук

Божа наука

Архів записів
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Друзі сайту



МОЛИТВА © 2009-2016Зробити безкоштовний сайт з uCoz