"Ішов за Ним натовп людей великий і жінки, що плакали за Ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: "Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували... Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?"

(Лк 23,27- 31).

"Ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих" (Сир 16, 3).

"Краса-річ оманлива, врода - марна; жінка, що Господа боїться, - така хвали достойна!" (Прип 31, 30).

"Радуйся,  благодатна,  Господь  з Тобою (Маріє)! Благословенна Ти між жінками" (Лк 1, 28).

"Я ж бідний і страждаю" (Пс 69, ЗО).

"Не під силу мені одному нести... занадто тяжкий (тягар) для мене" (Чис 11, 14).

"Мою душу гонить ворог, життя моє у землю топче, він оселює мене в пітьмі... Дух мій тривожиться у мені й серце у мені жахається всередині" (Пс 143, 3 - 4).

"Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і Він нахиливсь до мене й вислухав моє благання. І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки" (Пс 40, 2 - 3).

"Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. А що вони наполягали та допитувалися в Нього, то Він підвівсь і каже до них: "Хто з вас без гріха - нехай перший кидає у неї камінь!" І знову нахилившись, писав по землі... І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. Підвівсь Ісус і мовить до неї: "Жінко... Ніхто не осудив тебе?" "Ніхто, Господи", -відповіла. Тоді Ісус до неї: "То і Я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши" (Йо 8, 6 - 11).

"Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто "Череп-місце", дали Йому випити вина, змішаного з але Він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп'яли Його, поділили Його одежу, кинувши жереб" (Мт 27, 33 -35).

"Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою... Дивляться на мене і з радістю позирають. Одежу мою ділять між собою і на хитон мій жеребок кидають" (Псю 22, 8, 18 - 19).

"Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед Тобою" (Пс 69, 20).

"Та ви не так Христа вивчили, як це про Нього чули й були навчилися у Ньому, як то воно справді є в Ісусі. А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди" (Еф 4, 20 -24).

"Тоді розіп'яли Його й поділили Його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. Була ж третя година, коли вони розіп'яли Його... І розіп'яли з Ним трьох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від Нього. Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено Його" (Мк 15, 24 - 28).

"О мій народе, що я тобі зробив? Чим тебе скривдив? Відповідай мені!" (Мі 6, 3).

"За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся.

Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови" І (Пс109,4-5).

"Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити..." (Пс 22, 17- 18).

"Віддаю Себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині" (Йо 17, 19).

"Я-розп'ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене. Я не відкидаю Божої благодаті" (Гал 2, 19 - 21).

"І розп'яли Його... Ісус же сказав: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять" (Лк 23, 33 - 34).

"Другий злочинець сказав: "Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у Своє Царство". Ісус відповів: "Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зо мною в раї" (Лк 23, 39 - 40; 42 - 43).

"А при хресті Ісусовім стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, - а його ж любив Він, - мовить до Матері: "Жінко, ось син Твій". А тоді до учня мовить: "Ось Матір твоя" (Йо 19, 25 - 27).

"Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: "Отче, у Твої руки віддаю духа мого!" Сказавши це, Він віддав духа. (Лк 23, 44 - 46).

"Справді цей чоловік був праведний" (Лк 23, 47).

"Ім'я його буде повік благословенне; аж поки сонця, і ім'я його буде; в ньому благословляться усі земні народи, і і прославлятимуть його усі народи" (Пс 72, 17).

"Щоб не залишилися в суботу тіла на хресті... юдсї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, які з Ним були розп'яті. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що Він уже мертвий, то голінок не перебивали Йому, лиш один з вояків проколов Йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода... Після того Иосиф Ариматейський... удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат" (Йо 19,31-38).

"На мій біль не знаходжу ліку, серце моє в мені мліє" (Єр 8,18).

"Рушайте, діти, рушайте, а я, полишена, залишуся самотою! Я сподіваюсь від Предвічного для вас рятупку, і прийде мені радість від Святого через ту милость, що надійде вам незабаром від Предвічного, вашого Спасителя" (Вар 4, 19 -22).

"Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, гой перестав грішити, щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими похотями, а за волею Божою" (1 Пт 4, 1 - 2).

"Як же настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф... Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. Йосиф узяв тіло, загорнув його в біле полотно й поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов. А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці. На другий день... первосвященики й фарисеї... пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу (Мт 27, 57 - 66).

"Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе" (Йо 12, 24).

"Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався"(Іс 53, 11 - 12).

"На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати" (Рм 14, 9).

"Чи ви це все зрозуміли?" (Мт 13, 51).

"Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?" (Лк 24, 32).

"Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в Ньому ні виду, ні краси... Зневажений, останній між людьми, чоловік болів... Він наші недуги взяв на Себе, Він ніс на Собі наші болі... Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші... Його ранами ми вилікувані" (Іс 53, 2 - 5).

"Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним" (Рм 6, 8).

"Через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже" (Ді 14, 22).

"Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце Я вам учинив" (Йо 13, 15).