Пилат засуджує Ісуса на хресну смерть. Виголошує свій засуд. Виконує свою волю, слухаючи людей, які хотіли задовільнити своє бажання смерті. Убити людину вже стало звичною справою, а навіть благородною, особливо, коли відстоюєш честь, правду, загальний спокій суспільства. Пилат видає на страту одного, щоб тисячі утихомирились.

Та у цьому випадку залишається одна незрозуміла репліка самого Ісуса: як би тобі не було дано владу згори, то ти би її не мав. То чи значить це, що цей засуд був також Божим засудом?

А також пригадуються слова Ісуса: Іду, щоб вмерти. І пригадується незрозуміла поведінка Ісуса відносно Юди, якого, немовби, підганяв: щоб той робив те, що має зробити. То чи це значить те, що Ісус хотів добровільно прийняти цей несправедливий засуд, щоб своєю смертю показати Божу справедливість?

Кожен паломник, вирушаючи у святе місце, повторює цю історію несправедливого засуду. Паломник добровільно бере на себе труднощі подорожі, добровільно погоджується терпіти, більше того, радіє, коли зустрічає трудність. Чому?

Бо кожен паломник, наслідує Ісуса. Кожен паломник має причину цих терпінь, тобто за що хоче жертвувати всі труднощі.

Тому і ми, паломники, жертвуймо кожен крок цієї хресної дороги і кожну хвилину цього паломництва за наше навернення і за намірення, які зараз пригадуємо.

Ісусе, благослови мій паломницький шлях і прийми ці терпіння за тих, кого пам’ятаю у своїх молитвах.

Ісусе, допоможи наслідувати тебе у любові.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Ісус бере хрест. Важливий хрест відразу видається нелегкою ношею. Цей тягар збільшуватиметься із кожним кроком. Буде його нести важче із кожним принижуючим криком натовпу, який буде спостерігати за сценою терпінь.

Взяти хрест паломництва. Для паломника це означає вписати себе у списки бажаючих і вирушити в дорогу. Паломник офіційно заявляє, що хоче пройти всі труднощі, терпіння і все, що принесе невигоду.

Це все хоче жертвувати за своє навернення і у своїх наміреннях.

Коли беремо хрест, пам’ятаймо, що лише з Божою допомогою зможемо перенести усе і дійти до кінця.

Ісусе, допоможи мені пронести хрест до самого кінця і прийняти кожну трудність, яку зустріну у цьому паломництві.

Ісусе, допоможи пройти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Ісус падає під хрестом. І ось перші перешкоди захитали рішучі кроки. Спаситель падає на землю. Не був це тягар хреста, що повалив додолу. Це лише перші незначні перешкоди.

Перші труднощі можуть захитати нашу віру і посіяти якийсь сумнів. Можна зауважити, що відразу після думки про паломництво можуть виникнути різні причини, щоб не взяти участі у ньому. Можуть виникнути різні перешкоди. Пам’ятаймо, все це не випадково. Наш хресний шлях почався.

Перші труднощі паломництва мають нас наблизити ще більше до Бога, бути простим доказом того, що «хто взявся за плуг, назад нехай не обертається».

Ісусе, дай мені ласку довіряти Божій волі до кінця, а, особливо, у хвилини перших випробувань.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Мати і Син. Марія зустрічає Ісуса на дорозі терпінь. Йде з Ним. Не чути її голосу, але її погляд промовляє багато. Вона довіряє, не сперечається, не переконує у протилежному. Вона є тут, щоб підтримати вибір свого Сина.

Паломник на своєму шляху не залишається сам ніколи. Можемо бути впевнені, що з нами поруч завжди є наша Небесна мати. Отже, коли ми молимось, ми молимось разом із Богородицею, і коли маємо труднощі, ми не є самі. Марія завжди є поруч. Нас підтримує і, коли потрібно, нас утішить і допоможе.

У кожному паломництві ми завжди повинні пам’ятати про Марію, про її присутність, про її готовість допомогти нам. Просімо і віддаймо під її покров всіх людей, за яких жертвуємо наш паломницький хрест.

Маріє, будь при мені у хвилинах моїх труднощів. Нехай твій погляд з ікони завжди дасть мені підтримку у важких моментах мого паломництва на землі.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Ісус продовжує нести хрест. Сили слабнуть. Людське тіло дає ознаки втоми. Хрест виявився заважкий для нього. Що робити? Коли не дійде до кінця, не дійде до цілі, не відбудеться відкуплення людства.

Того часу до натовпу із цікавості підійшов Симеон. Чоловік простий, котрий повертався з праці. Коли звернулись, щоб той взяв хрест Ісуса і поніс, звичайно, що він міг оправдатися, бо мав свої плани на той час, був сам змучений і, зрештою, Ісус був зовсім незнайомою йому людиною. Якщо він взяв цей хрест, то нехай несе його сам.

Так деколи і ми можемо подумати про тих паломників, котрі переносять паломництво із великими труднощами. Можемо їм навіть дорікнути, мовляв не треба було починати, якщо тепер маєш всім створювати труднощі, і через тебе ми маємо змінювати свої плани. Так подумати і сказати так, ми це можемо, – це цілком природно, по-людськи. Але ми вирушили у цей хресний шлях, щоб наслідувати Ісуса, а, отже, повинні робити так, як учить нас Ісус. Цього разу вчить через Симеона. Помагати потрібно особливо тим, що не можуть самі перебороти трудність. У такий спосіб допомагаємо самому Христу.

Паломництво – це зустріч із Богом. Цей Бог нам скаже колись: Ти був у цій прощі і молився, а "Я був поруч з тобою. Був нагий, мав спрагу, у тюрмі був, я ніс Хрест,,, і ти ніс його зі мною?...» Блаженний той паломник, що зможе побачити крім своїх постанов і планів, ще й тих, котрі не можуть довершити свої постанови. Побачить їх і допоможе їм.

Ісусе, просвіти мої очі, щоб могти побачити Тебе у кожному ближньому.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Традиція передала нам розповідь про Вероніку. Її вчинок дещо нагадує історію з Симеоном. Малий жест допомоги, який дівчина виявила сама, без особливого запрошення. Її добре серце добровільно виявило бажання допомогти. Це був дуже простий вчинок, можливо, непомітний для багатьох, але цей вчинок по-особливому зворушив Ісуса. Він залишив відбиток свого обличчя на хустині.

Це може нам нагадати про те, що буде багато таких, які запитають: "Господи, коли ж ми зробили це добре діло?” А Ісус відповість: "Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили”.

Спаситель, насправді, відбиває Свій образ на кожному ділі милосердя так, як на лляному полотні Вероніки.

Ісусе, просвіти мій розум у хвилині вибору: «кому» і «як» допомогти.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Ісус знесилений все ж таки падає знову. Здавалось би, після підтримки багатьох Ісусові мало би бути легше і йти він мав би впевненіше. Та все ж таки падає. Слабість людського тіла дається взнаки. Тягар стає щоразу важчим. Але Ісус не залишається лежати під тягарем хреста. Встає і продовжує свій шлях до цілі.

Паломництво без трудностей це проста прогулянка. На відпочинковій прогулянці наше тіло відпочиває, воно задовольняється всіма забаганками. У паломництві ми наражаємо себе на різні невигоди, незручності і навіть терпіння. Саме тому, кожний паломник не нарікає, не бентежиться, не бунтується, коли зустріне труднощі і навіть, коли буде принижений від якоїсь невигоди.

Паломник наслідує Христа. Наслідує його тоді, коли бере на себе хрест, коли падає і коли піднімається, щоб далі продовжити покутувати за власні гріхи, чи щоб випросити у Бога ласку.

У нашому житті ми не раз будемо падати під тягарем різних трудностей і не раз буде приходити розчарування і зневіра. Пам’ятаймо про Христа-Спасителя, про Його падіння і зберігаймо душевний спокій з молитвою.

Ісусе, будь при мені у хвилини моїх падінь. Дай мені ласку годитися з Божою волею. Особливо тоді, коли впаду під тягарем різних трудностей.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Ісус йде далі до своєї мети. Продовжує своє паломництво за наші гріхи. На своєму шляху зустрічає не тільки тих, хто йому допомагав і підтримував, але й тих, хто був спостерігачем. Ті спостерігачі покинули свої справи, щоб подивитися на це видовище. Дивитися, як хтось терпить.

Коли ми отримуємо увагу, ми по-людськи залишаємось задоволені. Коли стаємо в центрі уваги, нас може непомітно наповнити почуття слави. Небезпека для паломника – це зійти із правильного шляху і не дійти до запланованої цілі.

Паломник, як і Христос, є в центрі уваги. За ним також спостерігають. Попри все правдивий паломник ніколи не зупиняється і не захоплюється увагою інших. Він не звертає уваги на спостерігачів. Паломник йде до своєї цілі і нагадує своїм прикладом, що правдиве покаяння починається із плачу за власні гріхи.

Якщо кожен почне навернення від свого серця, то наскільки менше буде зла по цілому світі?

Прошу Тебе, Господи, дай мені ласку глибокого навернення і очищення мого серця!

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Несучи незаслужений хрест, терплячи несправедливі дорікання і зносячи численні образи, Ісус далі продовжує йти до своєї мети. Вже недалеко. Вже залишилось кілька кроків. Але цього разу дійти до цілі – означало дійти до місця смерті. Там чекав кінець. Ісус знесилений падає третій раз.

Роздумуючи над дорогою Ісуса, кожний паломник переживає різні падіння. Це знеохота до молитви, це нарікання через різні невигоди, внутрішній бунт між цікавістю все побачити і зосередитися на чомусь одному, самі паломники можуть заважати і відволікати. Бували такі випадки, коли дехто навіть нервував.

Саме тоді потрібно ще ближче бути в молитві до Бога. Пам’ятаймо: кожна трудність приходить з допусту Божого. Бог допускає і дає відразу силу витримати. Залишається вибір за нами: скористаємо з Божої помочі і піднімемось, чи далі будемо лежати і товктися на одному місці.

Ісусе, допоможи нам зрікатися від своєї гордості та покірно просити твоєї допомоги, особливо у хвилини трудностей.

Ісусе, допоможи наслідувати тебе у вірі.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Ісус вже вийшов на гору. Шлях фізичного знущання завершився. Залишилось тільки вмерти. Але перед самою смертю люди завдали Спасителю ще й моральну смерть. Здерли з нього одяг і кинули жереб.

Той, хто створив усе, тепер позбавлений усього. Дивним залишається факт, що Спаситель не противиться цьому. Добровільно погоджується на таке знущання. Віддає все до останнього. У цьому жесті можемо побачити, що матеріальні речі для Ісуса не є такі важливі. Він стремить до вищої духовної цілі – спасіння людини.

Паломник має наслідувати Христа до кінця. Особливо в тому, щоб бути готовим зректися матеріального добра заради духовних цілей. Пам’ятаймо, що матеріальні речі цього світу служать нам, щоб ми осягнули духовне Царство Боже.

Молімось і жертвуймо труднощі цього паломництва за тих, хто ще залишається рабом матеріальних благ.

Будують такі ситуації у житті, коли ми не будемо мати необхідне для нас, необхідне для наших ближніх. Нехай нас це не турбує! Даруймо людям те, що ніхто від нас не зможе забрати – наше любляче серце.

Ісусе, скріпи мою віру, щоб у час випробувань змогти добровільно позбутися матеріальних благ заради духовних. Спрямуй мене на правильну дорогу – бути доброю людиною, вірною дитиною Церкви, гідним Твоїм учнем.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Ісуса прибивають до хреста. До цієї хвилини ще можна було сумніватися у здійсненні хресної жертви. Було багато перешкод на хресній дорозі, які могли завадити розп’яттю. І ось його прибивають до хреста. Хрест і тіло Спасителя стають одним цілим. І навіть на цьому ганебному місці, у цих муках Ісус не перестає нас любити. Молиться за своїх катів, просить милості для грішників, заступається за нас: «Прости їм, бо не знають що роблять».

Паломник має пам’ятати про цей подвиг добровільних мук і терпінь. Проста людина, коли отримує невигоду, природно нарікає, чим і виявляє своє незадоволення. Паломник добровільно піддається на різні невигоди і жертвує всі терпіння у своїх наміреннях, які задумав на початку подорожі. Паломник радо зносить всі прикрощі, які походять від людей і молиться за всіх своїх кривдників.

Ісусе, дай ласку пам’ятати про Твою любов у хвилинах випробувань. Дай ласку любити так, як Ти любив своїх кривдників.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Перед нами розп’яття. Хвилина смерті. Людина, яка дивиться на Нього, може відчути, що руки Христа обіймають кожну людину і водночас цілий світ.

Очі Сина Божого дивляться у гору. Саме тут звершилась єдність між Богом і людиною. Стіна гріха між Богом і людиною знищена. Ісус умирає і йде до Отця. «Отче, віддаю тобі Дух мій».

Паломник, коли вирушає у покутну подорож, залишає всіх і на цей час «вмирає» для усіх, одночасно з’єднується із Богом і отримує духовне життя у духовних вправах.

Благодаримо тебе, Господи, за цю жертву на хресті. Цей хрест є для нас Животворящим хрестом, бо з нього черпаємо сили, щоб жити тут на землі в повноті. У твоєму розп’ятті ми віднаходимо тихі слова про справжню любов. Саме твоя смерть дає нам відповідь на наші запитання життя.

У цій хвилині просимо прощення за всі наші гріхи. Очисти нас, Господи, від гріховного бруду і наповни нас своїм Милосердям.

Ісусе, дякую Тобі за Твою хресну смерть, за відкуплення моїх гріхів, за спасіння моєї душі.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Усе завершилось. Учитель із Назарету сподівань не оправдав. Чуда таки не сталося, якого всі сподівались. Бій програно. Залишилось багато запитань. Для чого це все заколотилось? Кому потрібний був цей кривавий фінал? Чи не вартувало було жити собі спокійно і нікому не перечити?

Коли паломник повертається до світу після свого покутного шляху, приходить затишшя. Постанови виконані і покута спокутувана. І що далі?

Це затишшя може супроводжуватися різними ситуаціями з боку ближніх: хтось подивляє цей геройський подвиг, інший може навпаки дорікнути, що це змарнований час, а ще дехто може просто підтримати і подякувати за те, що було згадано і його в молитві паломника. У душі покутника можуть бути також різні думки: радість від довершеного діла, навіть, якесь розчарування, що, можливо, не сталось все так, як мало бути, а головне, що у кожного у душі витає мир.

Ознака доброго паломництва це розкаяння і сповідь, єдність із Богом через св.Причастя і мир у душі. Плоди паломництва завжди стають явними пізніше.

Ісусе, допоможи від початку до самого кінця довіряти Богу і виконувати Його волю.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Хресна дорога скінчилась, і життя у світі далі продовжило свій хід історії. Але тепер історія світу є змінена. Вона освячена. Історія мого життя також є освяченою Тобою. Хоча мушу тобі зізнатись, що я є втомлений життям, втомлений собою й іншими. Не знаю…

Часом я маю злість на все і на всіх. Чому так стається, Господи, мені? Я ж хочу любити це життя і любити інших.

Можливо тому, Господи, що я ходжу втомлений, виснажений і навіть дрібниці виводять мене з себе. Раптово маю охоту покинути усе: мій Ідеал, мою Любов, … Покинути і втекти від життя.

О так! Якби я міг втекти! Втекти від цієї нудьги, що гнітить мене, цієї непевності, яка ранить мене, від цієї втоми, що від неї болить моє тіло. Однак, знаю, що треба жити, що треба боротися, постійно боротися, що треба йти далі, кажучи своє "Так”. Але, як Господи?

Коли сили мене покидають… Коли ніхто мене не розуміє ? Коли я сам?..

Ти знаєш, Господи, що я маю добру волю. Знаєш, що хочу жити і любити, але я надто убогий і знесилений, надто непостійний

Не зарахуй мені, Господи, моїх упадків … а пам’ятай ті всі рази, коли я піднявся з жалем у серці. Прости мені мою слабість, і скеруй мене до змін. Очисти мене від множества гріхів моїх.

Я потребую сили, Господи…Потребую відваги, щоб перейти і довершити

паломництво мого життя.

Ось стою перед тобою, Господи, просто втомлений прочанин і знаю, що життя продовжується, що Любов існує, і що потрібно йти далі. Пробач… Просто хотілось побути з Тобою, відчути ще раз, що Ти пережив все те, що переживає кожна людина. Відчути, що Ти поруч.

Господи, благодарю тебе за поміч у цій хресні дорозі паломника і далі уповаю на Тебе у прощі мого життя. Очікую воскресіння мого життя, воскресіння моїх добрих бажань і воскресіння доброти у тих, за кого згадує у своїх паломницьких молитвах.

Ісусе, наше воскресіння, наша надія і наше життя.

Ісусе, допоможи перейти цей шлях покути до кінця.

Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.