Пилат, Ісусе, зважив Твою невинність і правоту, але имиває руки і засуджує Тебе на смерть, видає невинного в руки Ка гів на страшні терпіння і поругания. О, мій Христе! А скільки и моєму житті я засудив невинних людей. О, мій Христе! Скільки через обмову, очернения і осудження терпіли через мене моя родина, близькі, сусіди, знайомі і приятелі. Скільки я наробив гріхів своїми устами і думками. 

При цій першій Стадії я перепрошую Тебе, Ісусе, за всі мої гріхи, які я зробив словами, вчинком чи думками супроти мого ближнього.

Ісус бере на Свої рамена тяжкий хрест 

Душе християнська! Перенесися духом у двір Пилата. Жиди, як тільки почули, що декрет смерті на Ісуса уже підписаний, приносять тяжкий хрест і кладуть біля Ісуса. Спаситель зболілими і пораненими руками пригортає той хрест, на якому має віддати життя, і цілує його. Відтак бере на Свої зболілі рамена і розпочинає Хресну дорогу.

Ісусе, дотепер я не хотів знати хреста, я боявся і втікав від хреста, я радше шукав життя легкого, вигідного, розкішного. Але тепер, коли бачу Твій приклад - з якою Ти любов'ю береш хрест, роблю постанову: який би хрест Твоя правиця і Твоє Боже Провидіння не наложило на мої рамена, завжди будудвигати його з великою любов'ю і терпеливістю.

Ісус Христос упадає перший раз під хрестом 

Знесилений і умліваючий, Ісус, крок за кроком, ступає у бік Голгофти. Заточується, втрачає рівновагу і падає під хрестом. О, мій Ісусе! Немає людей, котрі б Тобі допомогли, немає нікого, хто б Тобі співчував, а, навпаки, чуються прокльони і нарікання на Тебе. Ісусе, а чи я не так само чинив у моєму житті? Скільки то було випадків, коли я бачив, як Ти лежав, як мій ближній спіткнувся і впав у гріхи. 

А чи я тоді біг до нього, давав йому руку помочі? А може я тішився з чужого горя, а може я радів з чужого упадку і веселився з чужої біди? Христе, при цьому першому упадку хочемо перепросити Тебе за всі наші гріхи, що ми зробили супроти наших ближніх.

Ісус Христос зустрічає Свою Страждальну Матір 

При цій стації ми бачимо сумну картину. Ісус в терновому вінку, з хрестом на плечах зустрічається зі Своєю Многострадальною Матір'ю. Марія, побачивши Свою дитину - збиту і обпльовану, покалічену, - поглядом звернулася до Ісуса і, неначе, промовила: "О, мій Сину! О, моя Дитино! Дай мені той тяженький хрест. Я замість Тебе занесу його на гору Голгофту, а Ти відпочинь". Але Ісус Серцем своїм відповів: "О ні, мамо. Я своїми терпіннями і стражданнями маю відкупити людський рід"

Тут ми бачимо заплакану, в журбі Пречисту Діву Марію. А скільки нині в світі тих заплаканих матерів, які плачуть над недолею своїх дітей, які плачуть, бо їхні сини і дочки завдають їм прикростей, терпіння, болю і страждань. Просімо в Господа Вога ласки, щоби ми ніколи в своєму житті ні словом, ні думкою, ні вчинками не ображали і не засмучували своїх батьків.

Симеон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест 

Після зустрічі Ісуса зі Своєю Матір'ю, сили Його покидають. Жидівська старшина зауважила, що Він може вмерти, не дійшовши на гору Голгофту, на місце Своєї страти. 1 тому приневолює одного з перехожих - Симеона з Киринеї, щоби він допоміг Ісусові двигати той тяжкий хрест. Нерадо, з великим обуренням Симеон бере той хрест на свої рамена. Але коли його взяв, ласка Божа осінила йому серце і душу, і далі він вже з великою радістю і любов'ю несе хрест за Ісуса.

Ісусе, і ми часом настільки ліниві і байдужі, що тільки шкодуємо себе, що ми бідні, хворі, немічні. Але то не так. Ми можемо допомогти іншим, найбільш потребуючим, слабшим від нас, немічним, але ми так егоїстично, так самолюбиво ставимося до себе. При цій стації робимо постанову: не будемо поблажливо ставитися до себе, а будемо уважніші до тих людей, ЯКІ потребують допомоги і радо будемо їм давати руку помочі, любові і милосердя.

Вероніка обтирає Ісусові Обличчя 

Багато людей ішло за Ісусом на гору Голгофту: молоді і старші, хлопці і дівчата, жінки з дітьми, чоловіки, жовніри. Багато за Ісусом плакало, ридало і лементувало. Але тут при цій стації ми зауважуємо жінку, яка не плаче і не ридає. Вона бачить зболілого Христа, Який потребує допомоги і в реальний спосіб дає Йому ту допомогу, незважаючи на вояків, незважаючи ні на кого, навіть на те, що буде висміяна і понижена. Бере білу хустину і обтирає зболіле, спітніле і окровавлене Ісусове Обличчя.

Сьогодні людство потребує тої реальної допомоги. Легко плакати з тими, які плачуть, радіти з тими, які радіють, але тяжко подати допомогу в реальний спосіб. І пам'ятаймо, якщо тільки-но маємо можливість комусь подати руку помочі, користаймо з того, а Бог нам завжди винагородить за це.

При цій стації ми бачимо Ісуса, Який знову лежить під тягарем хреста. Знесилений падає і ніхто Йому не дає руку допомоги. Ісусе, нарід погордував Тобою, нарід поштуркується Тобою, нарід сміється з Тебе і зневажає Тебе.

О, мій Христе, а як часто у своєму житті ми зневажали Тебе, скільки разів ми зустрічали людей, які впадали в гріх, навіть того ж таки пияка, який лежав у рові, того, який просив допомоги і падав зі сили. А ми деколи так зневажливо ставилися до тих людей, з такою погордою і ненавистю. А може ми забули, що вони також є діти котроїсь мами, що то може є чийсь брат чи сестра, приятель, знайомий. Христе, перепрошуємо Тебе, що, власне в тих упавших людях ми не бачили Тебе, котрому би мали дати руку помочі, любови, милосердя і співчуття.

При цій стації ми зауважуємо невіст Єрусалимських, котрі лементують і плачуть над терпіннями Ісуса. Чи добре роблять Єрусалимські невісти? Плачуть, жаль додають до жалю. Замість того, щоб підтримати Христа, підтримати Його дух, вони ще більше розжалюють Його.

Так часто є і в нашому житті. Коли ми бачимо своїх ближніх, які впали у відчай чи розпуку, замість того, щоби в і\ік серце вселити іскорку надії, любові, милосердя, ми ще більше роз'ятруємо їх рани, їхні болі. Замість підтримати, дати Надію на те, що завжди так не буде, що тягар, біда, клопоти, непорозуміння в родині проминуть, заохотити їх до молитви, до жертви, ми, навпаки, ятримо їхнє серце, вливаємо сумніви і иіевіру. Не робімо так, як робили Єрусалимські жінки, а робімо завжди так, щоби кожній людині вселити надію і дати підтримку в житті.

Ісус упадає третій раз під тягарем хреста 

Христе, вже так близько гора Голгофта, місце Твоєї смерти. Не маєш сили, падаєш знову. Падаєш за мене, за мої занедбання і опущення. Ти, Ісусе, падаєш за мої пусті слова та обіцянки. А скільки ж то разів я обіцяв в Тайні Св. Сповіді поправити своє життя. Скільки разів я обіцяв не грішити, йти дорогою Твоїх заповідей, але то були пусті слова, слова без жодного змісту. Ти падаєш тут за мене, щоби я встав, Ти даєш себе на те пониження, щоби я його зрозумів і як найскоріше піднявся.

О, Христе, через Твій третій упадок під тягарем хреста, влий в наше серце силу волі, щоби жодні буревії життя, підступи і намови диявола ніколи нас не звели з доброї дороги в житті.

При цій стації Ісус став на горі Голгофті. До Ісуса приступають кати і в наглий спосіб здирають одяг. Разом з одягом відриваються куски живого тіла. Христос купається у власній крові.

О, Найдорожчий Спасителю! Ти нагий стоїш перед народом. Ти, що небо вкрив зорями, місяцем, сонцем. Ти, що землю одягнув в ліси, гаї, діброви і луги, а тут, від грішної людини став обдертий і нагий. Христе, Тебе обдерли наші провини, наші гріхи. Скільки у своєму житті ми зробили прокльонів, нарікань. Скільки в нашому житті ми дали згіршення іншим людям, скільки було фальшивих свідчень, нескромності в одязі, нескромності супроти інших людей, перегляду злих фільмів. То все було причиною Твоєї наготи на горі Голгофті.

Розтягають Найсвятіші Руки і Ноги Спасителя і прибивають до хреста. Які болі, які терпіння, які невимовні страждання переносить Ісус. Христе, не тільки тоді, але і нині розпинають Тебе. Не тільки тоді, але і сьогодні чиняться злодійства, насильства, вбивства, садизм, багатий знущається над бідним, сильний знущається над слабким, неправда торжествує над правдою.

Ісусе, може і ми коли спричинилися словом, ділом чи вчинком супроти Тебе, супроти любові ближнього. Може ми своїми словами чи ділами розпинали брата чи сестру, сусіда, знайомого, приятеля, кревного. Перепрошуємо за цей гріх і робимо постанову: якщо будемо щось чи когось осуджувати, ТО тільки себе самих і то в Тайні Св. Сповіді.

О, Невимовна Любове! Як можна зрозуміти ту глубину Твого милосердя, терпеливості і співчуття? Тобі завдають болю, Тебе коронують вінком з тернини, Тебе з ніг до голови бичують, копають, зневажають, плюють. Вже Твоє життя заходить. А Ги в тій страшній годині, в тій прикрій хвилині забуваєш, що і руки прибиті до хреста, що кров тече Найсвятіша, забуваєш за І терновий вінок на Своїй голові, забуваєш, що уста є спрагнені, а молишся за тих, які Тебе кривдять: "Отче, відпусти їм, бо вони не знають, що роблять". О, Вмираючий Спасителю! Влий в наше черстве, закам'яніле, таке жорстоке і байдуже серце ту ласку Твоєї любові, ласку Твого милосердя і співчуття, щоби ми в своєму серці не тримали гніву, зависті, ненависті, злоби і прокльонів, щоби ми вміли прощати всім так, як Ти прощав на хресті, любити всіх так, як Ти любив, щоби ми наслідували Тебе у всьому.

Ісус і Марія знову разом. Те зболіле, поранене і мертве тіло свого Сина Марія тримає на руках, обмиває Своїми сльозами, цілує Його і пригортає до Свого Серця. О, Мати Божа! О, Мати Страждальна! В Твому серці, в Твоїй пам'яті в тій хвилі відновилося ціле Твоє життя. Як Тобі прикро і гірко було, коли Ти привела на світ Ісуса. І там не могла Йому нічим зарадити. Ти породила Його в стаєнці Вифлеємській, положила на сіні між бидлятами. Як Ти пригортала Його, маленького, до Свого Серця, коли, перед злим Іродом ховаючись, втікала з Вифлеема до Єгипту. Ти Його рятувала, рятувала від злоби людської, від ненависті. А тут - знову немає одягу, ціле тіло поранене і покалічене. Знову не маєш чим зарадити. Хіба даєш Ісусові любов Свого Материнського Серця, любов Своєї душі. Хіба даєш Йому найбільший лік - сльози, такі гарячі; сльози, які обмивають мертве Його тіло. О, Мати Страждальна! О, Мати Печальна! Ти з глибокою любов'ю обіймаєш тіло Своєї дитини. Будь біля нас, особливо в годині нашої смерті. Подай руку помочі і любові тим, котрі Тебе люблять і почитають, а особливо тим, котрі пішли блудними дорогами в житті.

Ісуса вкладають до гробу 

Ісуса вкладають до гробу, до того темного, сумного і робу. Але третього дня той гріб заблищить славою і величчю.

Застановімся і ми над своїм життям, щоби колись, як наше тіло буде спочивати в гробі, про нас могли сказати, що і ут, в тім гробі спочиває добра, чесна, справедлива і віруюча людина. Жиймо так, як каже приспів з пісні Хресної дороги:

- Ісусе, переді мною шлях й пройти ним мушу так, як Ти. А Твій шлях, Ісусе то був шлях терпіння, поневіряння, біди і нещастя. Ти сам сказав про себе: "Лиси мають нори, птиці - гнізда, а Син Чоловічий не має де голови приклонити".

- Мій Христе, навколо люди, яких любити треба так, як Ти. Не робити різниці, бо Ти всіх пригортав до свого серця: бідних, калік, немічних. Ти їх ніколи не опускав, Ти їх рятував, потішав, Ти осолоджував їхні терпіння. Ти не відвертався від Марії Магдалини і розбійника на хресті. Ти для кожного був усім. Твоє Серце було відкрите для усіх, і нині Воно є відкрите для кожного з нас.

- Мій Христе, не легко взяти тягар чужий на плечі так, як Ти. Ти взяв тягар наших гріхів, наших занедбань на свої рамена, Ти ніс їх на гору Голгофту, за них Тебе розіп'яли.

- Мій Христе, понесу все, якщо зі мною завжди будеш Ти. Ти нам дав ту надію: "Я не лишу вас сиротами, я буду з ками всі дні аж до закінчення світу". Ти є з нами в Пресвятій Євхаристії, Ти є з нами на кожній Службі Божі, Ти сходиш до нас, хоч ми відплачуємо Тобі невдякою, хоч ми байдуже та деколи розсіяно вислуховуємо Служби Божі, хоч не завжди наповнюємо любов'ю наше серце, коли Ти приходиш до нас в Пресвятій Тайні Євхаристії. Але Ти є з нами і ми хочемо бути з тобою тут, на землі, а після смерті оглядати ясність Божого Лиця. 

Амінь