Ісуса невинно засуджують на смерть, та Він мовчить. Бо любить нас і з любові до нас не борониться. Він хоче вмерти за наші гріхи. А як часто ми несправедливо й без усякого милосердя осуджуємо своїх ближніх...

О мій Ісусе! Тебе невинного немилосердно побито, а тепер ще й засуджують на страшну смерть. Благаю Тебе, не будь мені суддею, а Спасителем на Страшнім Суді. Відтепер не буду нікого осуджувати, хіба себе самого на Св. Сповіді. Ісусе, вчини Своє милосердя наді мною!

Маріє, встався за мене в Ісуса на Страшнім Суді.

Ісус бере на Себе хрест, щоб Своєю смертю на ньому заплатити Небесному Отцеві за наші гріхи. Він наче взиває до нас: відречіться і ви своїх гріхів, і візьміть свій хрест та йдіть за Мною! Я йду на Голгофту, щоб умерти за вас, бо люблю вас, і тим хочу вислужити вам вічність у Царстві Небесному.

Мій любий Ісусе! Знаю, що дорога до неба - це дорога хресна. Подай мені силу Духа, щоб я з любові до Тебе міг терпеливо знести всі хрести, ненарікаючи.

Маріє, Мати Найтерпеливіша! Випроси мені ласку, щоб я полюбив хрест і бачив у всьому Божу волю.

Скатований Ісус не може довго двигати тяжкого хреста. Сили опускають Його, Він мліє і падає на землю...

О любий Ісусе! Не в дивину мені, що Ти падаєш під тягарем хреста. Та ж на ньому Ти несеш гріхи цілого світу й мої... Тому з болем серця щиро жалую за них. Прости мені мої провини і подай ласку вже більше їх не допускатися.

Маріє, випроси мені грішному ласку щирої покути.

Опущений всіма, Ісус іде на Голгофту. Нараз заступає Йому дорогу - хто? Його Пресвята Мати. О, яка болюча стріча! Син і Мати!... Син збитий, скатований, терням увінчаний, умліває під тяжким хрестом. Хто зрозуміє велич їхнього болю! ? - Але хто спричинив це?

О Сину Божий, о Мати мого Спасителя! Це я причина Ваших страждань. Жалую з цілого серця і прошу: простіть мені! Постановляю більше не грішити.

 

Ступаючи крок за кроком, Ісус все більше слабне; нарешті зупиняється, бо не в силі йти далі... Тому жиди приневолюють Симеона Киринейського помагати Йому нести хрест. Щасливий ти Симеоне, що міг помогти Ісусові нести Його хрест. І я можу бути щасливим, якщо радо буду нести свої хрести й іти за Ісусом.

Ісусе, допоможи мені Своєю ласкою, щоб я з любові до Тебе зносив терпеливо свої хрести, і, в такий спосіб, заслужив собі на вічну радість в небі.

Маріє, вчини, щоб моє серце завжди відчувало недолю та потреби ближніх і поспішало їм на поміч, подаючи руку любові й милосердя.

Любов і співчуття до Ісуса перемагає страх у св. Вероніки. Приступає до Нього і хустиною обтирає спітніле й окровавлене Лице Його. За те Ісус нагородив її щедро: на хустці відбився Його Найсвятіший Лик.

О Ісусе! Вчини, щоб у моїй душі стояв завжди образ Твоєї, терням увінчаної, Голови, особливо в часі спокус.

Маріє, Многострадальна Мати! Випроси мені ласку, щоб я завжди пам'ятав про муки Твого Сина.

Знесилений Ісус знову падає наземлю... Та немилосердні люди не дають Йому навіть перепочити...

Душе моя, застановися: Твій Спаситель, знесилений нестерпними муками і ранами впав на землю... Іди, душе моя, і любов'ю свого серця скажи Йому: О Ісусе! Це мої гріхи повалили Тебе на землю. Як я шкодую, що так тяжко Тебе досі ображав! Якби то я міг потішити Твоє Пресвяте Серце... Господи, я хочу оплакувати ті кривди, які я заподіяв Тобі...

Многострадальна Мати! Випроси мені ласку сердечного жалю за гріхи та витривалості у добрім аж до смерті.

Попереду Ісуса і за Ним йшло багато народу. Між ними були й Єрусалимські жінки. Недалеко від місця страти вони побачили Ісуса, стікаючого кров'ю і заплакали вголос. Ісус, ікжернувшись до них, каже: "Доньки єрусалимські, не плачте наді Мною, а самі над собою плачте, та над вашими дітьми".

Ісусе! Це я повинен плакати над собою та над своїм народом за превеликі гріхи його. О Рани Ісуса, зм'якшіть і наші серця, щоб ми сльозами правдивого жалю оплакували гної упадки.

Маріє, Мати Божа, встався за нас перед Богом.

Це найтяжчий упадок. Ісус зомлілий лежить на землі. Вже ніяк не має сили встати. Та замість співчуття й милосердя на Нього падають болючі удари і зневаги...

Всемогутній і Вічний Боже! Я у своїй сліпоті грішив і грішив, додаючи Тобі ще більшого смутку й болю. А тепер покірно припадаю до Твоїх ніг і благаю: Ісусе, допоможи мені, щоб рішучою постановою поправи я приніс Тобі надолуження у Твоїх терпіннях. Не хочу і не буду більше грішити.

Маріє, подай мені руку помочі.

О, який стид! А який біль і душевні страждання охопили Ісуса, коли з Нього в наглий спосіб здирали одіж, що була присохла до Його Святих Ран... І так нагий, з терновим вінцем на голові, зі спущеними очима, стоїть перед усіма...

О Ісусе Пречистий! Це мої нечисті гріхи обнажили Тебе та збезчестили. Я каюся. Гіркими сльозами хочу оплакувати та змити їх.

Непорочна Діво Маріє! Моли Господа, щоб очистив моє серце й душу від усіляких нечистих поривів.

Сам Ісус кладеться на хрест, а кати прибивають цвяхами руки і ноги Його до дерева. Рани в живому тілі завдають страшного болю. Ціле тіло корчиться і тремтить...

О Ісусе! Розп'ята за нас Любове! Це за наші гріхи дав Ти себе розіп'ята на хресті, щоб Своєю Кров'ю й Смертю звільнити нас від гріха і з неволі диявола. Чим же Тобі віддячитись за те? Покину гріх і стану Тобі служити.

Маріє, випроси мені ласку, щоби Кров Твого розп'ятого Сина обмила мою душу з беззаконія і я чистий міг стати перед Ним на Страшнім Суді.

Серед страшних мук вмирає Ісус. Та Його любов каже забути про Себе, а пам'ятати про нас: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять!" - молиться до Свого Небесного Отця за своїх мучителів. - " Жінко, це син твій! - сину, це Мати твоя" - передає учневі Йоанові Свою Матір, а в його особі й нам за Матір.

Розп'ятий Ісусе! Ти пам'ятаєш про мене на хресті і віддаєш мені найбільший Свій скарб. Яка вдячність належиться Тобі від мене? Знаю: вміти прощати. Відтепер буду охоче і радо прощати кривди і образи всім своїм ворогам.

Маріє, прийми мене за Свою дитину і будь при мені в годині моєї смерті.

Мертве тіло Ісуса зняли з хреста. Мати Його, Марія, припадає до Нього, обіймає Його і цілує та тулить до Свого материнського Серця. Всі болі й терпіння ще раз відновились в її Серці...

О Ісусе! Знаю, що це я своїми гріхами завдав їй такого страждання.

Найдорожча Мати! Ти під хрестом Свого Сина прийняла мене за свою дитину і разом з Ісусом простила мені. За те обіцяю, що вже більше не буду ні Тебе засмучувати своїми гріхами, ні Господа Ісуса. Благаю Тебе: спомагай мене завжди, а в годині смерті прийди по мою душу. Амінь.

Тяжкий смуток сповив серця Йоана, Никодима, Иосифа з Ариматеї та побожних жінок, коли вони складали тіло Ісусове до гробу. Найбільший смуток і біль був у Марії. Всі з любов'ю цілують Його Рани...

Найдорожчий Ісусе! У стіп Твого гробу падаю і я на коліна, цілую Твої п'ять ран і з розчуленим серцем взиваю: прийми і мене, як прийняв Ти розкаяного розбійника на хресті.

Маріє, Мати Божа й моя! Випроси мені ласку, щоб я завжди з чистим серцем приймав у Св. Причастю Пресвяте Тіло і Кров Твого Сина, як завдаток на життя вічне.