МОЛИТВА - Малі курці


	Пт, 26.04.2024, 01:45 Вітаємо Вас

МОЛИТВА - могутній
засіб спасіння

Меню сайту

Молитви

Статистика

Онлайн всього: 7

Гостей: 7

Користувачів: 0

Форма входу

МАЛІ КУРЦІ

Юрчик був нині дуже веселий. Тета приїхала до них у гостину та дала йому золотого. Він заховав його в кишеньку та вибіг втішений на вулицю до крамниці. Хотів собі щось гарного вибрати й купити.
Покрутився коло одного вікна, потім коло другого, аж стрінув свого товариша, Івася. Оба дуже любилися та приятелювали. Ходили разом до школи. Хоч Івась був із бідних, та не раз Юрчикові ставав у пригоді. І в школі часами щось йому шепнув і задачу поміг написати, бо Юрчикові таки дуже чомусь не хотілось учитися. Зате Юрчик давав йому то булочки трішки, то кусник олівця, то старе перо тощо. Все старався прихилити до себе Івася. І тепер, побачивши його, прискочив до нього та відразу став вихвалюватися, що має золотого. Просив його, щоб порадив, що купити, то й поділяться.
Івасеві аж очі засвітилися з радості. Таких великих грошей ще в житті не мав у руках. Як носив гарчиками бульбу продавати в ринку, то мама давала йому часом сотика. Але він ні одного не розтратив. Все складав собі в пуделочко, щоб було на зо-шиток і олівець. Заледве цього літа наскладав 25 сотиків. Аж тут Юрчик показує йому золотого. Сказав би розміняти та грішми поділитися, та знав, що Юрчик на це не погодиться. Тому стали радитися, що купити.
Говорили про книжечки, пера, зшитки, потім - про м'ячики, свистунчики, трубочки, ще й про тістечка, шоколад та цукерки. Та все-таки не могли враз погодитись. Аж Юрчик каже: "Знаєш що, Івасю? Купім собі тютюну! Я знаю, який тютюн найліпший. Не раз вуйко посилали мене купувати. Коштує золотого й десять сотиків. Я маю на тютюн, а ти доложиш на папірці та сірник, от і будемо мати досить що курити!"
Івася така дивна гадка дуже зацікавила. Він не раз видів, як деякі старші покурюють, але сам не те, що не смакував, але навіть у руках тютюну не тргмав. Збентежився та завагався. Може б, і справді купити? - погадав собі. - Хоч раз скористав би з нагоди та попробував, що воно таке. Найгірше було те, що треба було доложити на сірник і папірці.
Та спокуса скоро перемогла. Побігли обидва і купили пачку "переднього" тютюну, папірці та сірник. Куди з цим подітися? На вулиці побачать люди, а вдома батьки добре дали б їм. Порадилися хвилину та побігли за містечко під гору.
Тут присіли над річкою в рівчаку та стали ласувати тютюном. Юрчик скрутив собі таку грубу цигарку, як палець. Івасеві все роздирався папірець, тому він завинув аж у два папірці. Засвітили сірничком і пакнули. Юрчик відразу почав пчихати та кашляти. Щось дерло в горлі, як пильником. Івасеві лялися сльози з очей, як горох. Вже давно так не плакав. Нагадав собі, як раз займилася в них сажа, та з комина бухнуло димом на хату. Плакали тоді всі в хаті. їло в очі та пекло.
Але хлопці були завзяті. Плакали та курили. Викурили по одному, то по другому ще зліпили. Звикли, як цукерки, їсти доти, аж скінчаться. Юрчик пробував пустити дим носом і закликав: "Ай, яке це гірке, недобре!"
- А мене щось голова болить! - сказав Івась і сперся на камінчик.
- І мені щось крутиться! - докинув Юрчик.
- Я собі замочу голову в воду!
- І я собі замочу! Може буде легше?!
І вмить оба хлопці полягали на березі, вмочивши голови у воді. Потримали так трішки та й знову посідали.
- Але ж ти, Івасю, побілів, як стіна! - сказав Юрчик.
- А ти щось пожовк, як віск! - сказав Івась, вдивляючись на Юрчика.
- Щоб ми хоч не померли тут? - з плачем промовив Юрчик. - Пам'ятаєш, Івасю, як цієї зими наші сусіди від диму вчаділи та померли. Вони подушилися вночі від диму, а ми вдень запоморочили себе димом!
- Пам'ятаю, пам'ятаю! - простогнав Івась і трясся, як у лихоманці. - Ходім додому! - кликав. - Мене щось дуже нудить!
- А що, як батько почують від мене тютюн? - залебедів Юр-чик. - Ану, понюхай мене, чи дуже чути тютюном?
Понюхав Івась і каже: "Чути! Ану, тепер Мене нюхай". Понюхав Юрчик і теж сказав: "Чути димом!" - І що тут робити? Ні додому йти, ні під горою лишатись, а тут і на ногах уже годі було втриматись. Порадилися хлопці ще хвилину, кинули тютюн, папірці та сірник у воду, а самі поволіклись недалечко в бур'яни. Як п'яні, звалилися на землю. Запаморочені димом скоро заснули. Спали довгенько. Як пробудилися, вже надворі трохи стемніло.
- Де ми? - спитав Івась, протираючи очі.
- У бур'янах під горою! Ходім уже додому! - заговорив Юрчик, виглядаючи з бур'янів.
Раптом почули над річкою якісь кроки та переклики. Це гурт людей із гаками рукав чогось по річці. Юрчик із Івасем вибігли з бур'янів і здивовано оглянулись навкруги.
- Є, є, є! - заголосили люди, вказуючи на хлопців. У цій хвилині підбігли їх матері та з великою радістю повели додому. Вони вже від полудня попитували та шукали за ними. Гадали, що може купались у річці та потонули.
Вдома обидва призналися в усьому. Навіть вечеря їм не смакувала, тож скоро поклалися "спати. Завдали родичам чимало гризоти та клопоту.
Тепер вони вже повиростали. Та на тютюн навіть не глянуть ніколи. Та й пощо ж зачаджувати себе самого? І п'ята заповідь Божа каже: "Не убий!".

Пошук

Божа наука

Архів записів

Друзі сайту

Зробити безкоштовний сайт з uCoz