Духова Криниця розташована за 15 км від Івано-Франківська, обабіч траси Івано-Франківськ-Галич. Територіально відноситься до села Єзупіль, Тисменицького району, Івано-Франківської області.
Духова криниця, що знаходиться на межі Тисменицького та Галицького районів Івано-Франківської області є якраз тим місцем, основну інформацію про яке, ми знаходимо саме в легендах. Їх відомо більше десятка. Вони різні, та є у них спільне – всі вони доводять до читачів повідомлення про чудодійність, особливість Духової Криниці. Про Божу присутність у цьому місці споконвіків і до нашого часу, про чудесні зцілення за заступництвом Матінки Божої і про незбагненну силу води, що на протязі декількох століть витікає з криниці, впадає у потічок Вишнівець та через декілька десятків метрів знову ховається у землю.
Найдавніші легенди про Духову Криницю розповідають, що це джерело несподівано забило на свято Різдва Івана Хрестителя і било потужним фонтаном. Спочатку люди хотіли засипати його, але вражені його силою, схаменулись. Інша легенда така: „Дуже давно жила в сусідньому селі вдова, у якої ріс син — вродливий та розумний юнак. Однак він був сліпим від народження. Жінка ревно молилася і благала Бога зглянутися на її дитину. Якось, повертаючись під вечір з лісу, зупинилась вона біля джерела напитися води. Раптом їй почувся голос Матері Божої: „Якщо хочеш, щоб син твій бачив, приведи його вдосвіта на це місце і промий очі джерельною водою". Дуже здивувалася жінка, проте наступного дня, а було це 7 липня, на свято Івана, поспішила з сином до джерела. До схід сонця набрала води, вмила сина, і той враз прозрів. Радості обох не було меж. Звістка про це швидко розійшлася навколо, і стали люди приходити до джерела, вірячи, що його вода помічна".
„Колись в давнину, коли на край напали монголо-татари біля Духової Криниці сталося дивовижне зцілення одного воїна з дружини галицького князя.
Якось у сутичці з передовим загоном ворога загинули два його побратими, а він, хоча и був тяжко поранений, помчав на кош до Галича, щоб попередити князя про небезпеку. 3 передпліччя його текла кров і по дорозі він втратив її чимало. Коли під ним упав загнаний кінь, воїн скотився у придолинок і, ідчувши страшенний біль, втратив свідомість.
Потім було видіння чи з'ява. Осяяна яскравим сяйвом постать жінки наблизилась до нього і скропила його глибоку рану краплинами води, яку набрала з недалекого джерела...
Привели до тями дружинника ченці, які мешкали недалеко. На свое здивування воїн вдчув у собі сили, а коли поглянув на рану, з якої ще недавно текла кров, то побачив загоений рубець.
Щодуху рванув він до столиці, бо згадав, чого їхав. Князь Данило вислухав воїна і дуже здивувався його чудесному зціленню. Звістка про це чудо швидко поширилась між галичанами, і почали їхати до того джерела люди з далеких і близьких околиць. Кажуть, що і сам князь Данило Галицький нерідко бував біля цеї криниці».
Храм, збудований у 1991 році.
Вже більше 10 років над престолом храму є чудова храмова ікона, написана Івано-Франківським художником Володимиром Стефураком у 2000 році. Також ми привикли, що над джерелом є прекрасна статуя Матері Божої, доглянуті доріжки. Та не зупиняється розвиток на цьому.
У 2010 році на храмі встановлено меморіальну дошку Памву Беринді – уродженцю Єзуполя, який став одним із найвідоміших друкарів, літераторів Середньовіччя на Галицьких теренах. До речі, це передостанній монумент, зроблений за кошт мецената-патріота Володимира Войцюка, який важко працюючи за межами України майже всі свої кошти вкладав у встановлення монументів видатним людям Прикарпаття в Івано-Франківську та рідному Єзуполі.
Також на пагорбі встановлену ще одну скульптуру Матері Божої з Ісусиком (скульптор І.Семак). В цьому ж році збудовано велику багатопрофільну сцену, висаджено 6000 хвойних дерев, а на 2011 рік планується упорядкування дитячого майданчика та роз'єднання джерела на декілька потоків, для зручності приїжджих та мінімалізації черг до води у вихідні дні, коли особливо багато бажаючих приїздить сюди.
