МОЛИТВА - Писаночка

Як це гарно, любі слухачки, коли друзі хочуть прийти нам на допомогу, але як погано коли ми як писаночка із розповіді вважаємо не усіх достойними разом із нами дружити. Цим ми показуємо, що ми дуже горді і дуже засмучуємо господа, який є Приятелем кожного із нас і звичайно ж бажає, щоб і ми були приятелями усім, хто нас про це просить і ніколи не соромилися підійти до друга чи подруги які можливо бідніші за них, чи ними можливо увесь клас погорджує, а ви із радістю спілкуватиметеся із цим хлопчиком чи дівчинкою. Цим ви не тільки принесете їм радість, Господеві, але найперше собі, бо знаємо що найкраще друг пізнається саме у біді. І як казав Ісус, що справжній приятель готовий життя за своїх друзів віддати. Що Він зробив і для нас, померши на хресті. Від нас Він звичайно не вимагає цього, але чекає, щоб ми любили своїх ближніх, так як би хотіли, щоб нас інші любили. Тоді ми справді зможемо пізнати велику таємниці справжньої дружби і як після суму наступає радість, так знаємо, що після смерті наступає Воскресіння. І воскресіння і радість наступить у серцях тих, від кого ми не будемо відвертатися, а навпаки завжди допомагатимемо ближнім у скруті. Так, як це робили жінки мироносиці, память вчинку, яких святкуватимемо завтра. А хто ж такі ці жінки-мироносиці і що вони зробили, ви зараз любі друзі і дізнаєтеся. Завтра наступає неділя Третя після Пасхи і в цей день свята церква молитовно вшановує пам’ять святих жон-мироносиць. Крім дванадцяти і семидесяти учнів за Христом ходили вслід та Йому вірно служили багато жінок, котрі навчалися у Нього вірі та святому життю, допомагали Йому в проповіді про Царство Боже.
Жони-мироносиці отримали таку назву тому, що принесли до гробу Господнього миро для помазання пречистого тіла Його, показали свою велику любов до Господа, були свідками смерті Христа Спасителя й проповідницями Його воскресіння. Про, що в Євангелії розповідається так: минула суббота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, та й говорили між собою: "Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?" Але, прибувши на місце поховання Христа, святі жінки знайшли відваленим камінь від гробу, сторожу – яка від страху розбіглася, побачили ангела, який сповістив їм про воскресіння Господа словами: "Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.", а потім і Самого Ісуса, Котрий сказав: "Радуйтеся!” , - як оповідає нам святий євангелист Матфей.
Яка велика нагорода за труд любові! Мироносиці у глибокій печалі, забувши про обітницю Спасителя про воскресіння в третій день, прийшли помазати ароматами померлого Ісуса, а знайшли Його воскреслого й першими відчули святу радість воскресіння. Свята Церква, шануючи пам’ять жінок-мироносиць, віддає належну хвалу їхній вірі, гарячій любові й відданості Господу, Котрого переслідувала заздрість і злоба первосвящеників, книжників і старійшин юдейських. На прикладі мироносиць Церква вчить нас щирій вірі, гарячій любові та незмінній відданості Господу Ісусу впродовж усього нашого життя, у будь-якому стані, серед усіх нестабільностей життя, в щасті і горі, в скорботі і радості, в багатстві і бідності, в здоров’ї та хворобі, в тиші і бурі душевній.
Особиста, жива, заснована на Євангелії віра християнська, є істинне миро для Господа. Він щедро нагороджував чудесними дарами тих, в кому знаходив віру. "Віра твоя спасла тебе, йди з миром”, "йди, і як вірував ти, нехай і буде тобі”, "по вірі вашій нехай буде вам”, "все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите”, - говорив Він віруючим.
Отже, нехай буде достойним миром для Господа наша жива віра. Кожного дня будемо приносити йому в дар миро віри, будучи чемними, роблячи добрі вчинки, творячи діла світла. Памятайте, любі братчики і сестрички у Христі, що любов до Бога і людей, мир, віра і життя з вірою – це миро для тіла Господнього. Християни – тіло Його. Церква – це тіло Його, говорить Апостол. Ось де наше миро. Понесімо ж це миро до усіх наших родин, наших друзів, як би до Самого Господа. І Він завжди перебуватиме і знами і як колись сказав жінкам-мироносицям Радуйтеся, так скаже і нам.