 | Притча про
нерозумного багача |  |
У одного багача гарно вродила нива і він не мав куди зібрати врожаю. Тоді у багача майнула ось яка думка: зруйнувати, розвалити свої клуні та збудувати більші, просторніші й туди зібрати весь свій багатий урожай.
Реалізувавши свій задум, багач вирішив сказати своїй душі, яка вона багата, і нехай більше нічого не робить, а відпочиває та хай їсть, п’є та веселиться.
Бог, почувши це, напророкував багачеві: «Нерозумний, – цієї ночі від тебе зажадають душу, й кому залишиться все те, що ти наготовив, збудував, наскладав».
Так буває з тим, хто правдами і не правдами збирає для себе матеріальні речі, накопичує гроші, скуповує нерухомість, коштовності, а не багатіє в Бога, себто не багатіє духовно і залишається бездушним.
«Отож, глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості, бо життя людини не залежить від достатку, від великого його маєтку» (Лк. 12. 15 – 21).
Ця притча засвідчує про гріх жадібності, або зажерливості, ненажерливості. Ісус застерігає всіх нас від цього гріха й нагадує, що життя людини не залежить від її матеріального багатства, маєтку та великої кількості грошей. Це підтверджує притча про багача, який сильно розбагатів і гадав, що тепер його чекає легке життя, бо у нього є все не тільки у достатку, але й надлишок.
Бог, відповідаючи на його мріяння, назвав цього багача божевільним, бо багач не знав, що до його смерті залишилися не дні, а години. В цю ж ніч душу його заберуть і він помре, а багатство його залишиться комусь іншому.
Навіть, якщо хтось гадає, що багатство залишиться його дітям, внукам, нащадкам багатьох поколінь, то він помиляється. Така доля може чекати кожного його нащадка. Кожна людина може у будь-яку мить скінчити своє життя і сконати. Ніхто не знає, коли він помре і якою смертю. Лягаючи, ніхто не знає чи проснеться. Йдучи на роботу чи кудись із дому, ніхто не знає чи повернеться. Так буває з тими, хто не в Бога багатіє. До того ж, все накопичене багатство у будь-яку хвилину може згоріти, затонути, обвалитися під землю і не зостатися нікому.
