Нд, 04.12.2016, 01:54

Вітаємо Вас | RSS


МОЛИТВА - могутній
засіб спасіння



ГоловнаРеєстраціяВхід
Меню сайту

Молитви

Статистика

Онлайн всього: 12
Гостей: 12
Користувачів: 0




Locations of visitors to this page

Форма входу
Логін:
Пароль:


Притча про несправедливого управителя


 
Один багатий чоловік мав управителя свого господарства. В Ісусові роки, як відомо, багаті люди часто наймали управителів і довіряли їм ведення фінансових та інших господарчих справ. Такий управитель повинен був турбуватися про збільшення доходів свого пана і мав право розпоряджатися його грішми задля доходу.
Мабуть управитель цей більше тратив, аніж складав грошей. Господарю, можливо, донесли, а, можливо, сам він запідозрив якийсь негаразд, буцімто управитель переводить його добро, багатство і маєток.
Господар викликав до себе управителя і каже: «Ходять чутки про тебе, що ти непорядно працюєш, руйнуєш моє господарство, переводиш мій маєток. Дай звіт про своє управління, бо, якщо це так, то більше не зможеш працювати».
Управитель почав міркувати, що якщо пан відійме від нього цю управлінську владу, то невідомо, що йому далі робити: копати не можу, просити милостиню соромлюсь. А трохи пізніше, розвинувши свої думки, управитель зрадів, що придумав, що він зробить, коли його звільнять із цієї роботи. Й зробив він перед звільненням таке.
Управитель почав почергово скликати всіх боржників свого пана і запитує першого боржника:
– Скільки ти заборгував моєму панові?
А той відповідає:
– Сто діжок оливи.
А управитель каже цьому боржникові:
– Візьми ось розписку свою, швидко сідай та перепиши: п’ятдесят діжок оливи.
Потім управитель питає другого боржника:
– А скільки ти винен панові?
Другий мовить:
– Сто центнерів пшениці.
Тоді управитель каже йому:
Візьми ось розписку свою та заново пиши: 80 центнерів пшениці.
І так з іншими боржниками він зробив. Так управитель нечесно, хитрощами набув собі друзів на майбутнє, бо дав їм можливість переписати свої боргові записки, зменшивши величину боргу (100 діжок оливи на 50; 100 центнерів пшениці на 80). Невірний панові управитель робив цю аферу з помислами, щоб боржники прийняли його в оселі свої, коли його зніме пан з посади управителя.
Пан, дізнавшись про цю аферу, за це похвалив свого хитрого управителя за здогадливість, що він продумано вчинив. Звичайно, цей вчинок не був достойним. Він не заслуговував похвали, але управитель мудро спланував все щоб забезпечити собі майбутнє. «Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла».
«А Я вам кажу: – мовив Ісус Христос. Користуйтесь вашим земним багатством для набуття вами вічних цінностей, щоб, коли минеться земне багатство, прийняли вас до вічних осель.
Хто вірний у найменшому, той і у великому вірний; хто несправедливий у найменшому, той і у великому несправедливий.
Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, то хто вам правдиве довірить?
І коли ви в чужому не були вірні, то хто ваше вам дасть?» (Лк. 16. 1 – 12).
«Жоден слуга не може служити водночас двом панам. Він, або одного буде ненавидіти, а любити другого, або ж буде сердечно служити одному і занедбувати іншим. Ви не можете одночасно служити і Богові, і мамоні», себто багатству: грошам, набутку, прибутку, матеріальному (Лк. 16. 13). Мамона – це уособлений божок грошолюбства.
У притчі про несправедливого управителя Ісус роз’яснює своїм послідовникам, щоб вчилися користуватися земним багатством для досягнення цілей Царства Божого.
Ісус, звичайно, не закликає тут Своїх послідовників до безчесних і несправедливих справ. Але інакомовно, алегорично Ісус виражає думку про досягнення духовних цілей ціною матеріальних багатств.
Словом, Ісус тут на, так би мовити, поганому прикладі дає добрий урок для кожної достойної земної людини, якій належить жити серед невіруючих людей і грішників. Ісус дає наприкінці три поради.
1. «А Я вам кажу: Користуйтесь вашим земним багатством для набуття вами вічних цінностей, щоб, коли минеться земне багатство, прийняли вас до вічних осель». Отже, неправедним (суєтним, швидкоплинним) земним багатством треба користуватися для залучення людей у Царство Боже. Ісус підкреслює, що ваше земне, матеріальне багатство втратить силу, минеться після другого приходу Ісуса Христа на землю, то щоб ви не були не праведниками через багатство і щоб вас прийняли «до вічних осель» у Царство Боже.
«Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла». Тут Ісус якби відділяє Своїх учнів («синів світла») від невірного управителя («сина свого покоління»), який лише думає про земне, матеріальне. Таким багатством треба розпоряджатися на землі мудро, не треба ставати рабом свого багатства.
Земне багатство треба використовувати так, щоб спрямовувати його на благо, на милостиню, на допомогу бідним, на збільшення духовності народу, на сіяння добра, мудрості, праведності серед людей.
2. «Хто вірний у найменшому, той і в великому вірний; хто несправедливий у найменшому, той і в великому несправедливий». Це означає: хто мудро розпоряджається «малим» (земним багатством), той достойний отримати «велике», істинне багатство, цебто достойний отримати духовні блага в Царстві Божім.
«Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, то хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, то хто ваше вам дасть?». Отже, якщо ви «малим» (земним) розпоряджалися не чесно, не справедливо, не правильно, то вам «правдивого», «вашого» ніхто не дасть, себто Царства Божого вам не довірять.
3. «Жоден слуга не може служити водночас двом панам. Він, або одного буде ненавидіти, а любити другого, або ж буде сердечно служити одному і занедбувати іншим. Ви не можете одночасно служити і Богові, і мамоні». Це підкреслює, що любов до грошей, до «несправедливого багатства» віддаляє людину від Бога. І навпаки, любов до Бога переучує світогляд людини й тоді вона в грошах і багатстві не бачить головного сенсу життя, основної цінності.
Все це чули срібло- та золотолюбні фарисеї та нічого так і не зрозуміли. Вони сміялися над Ісусом, бо Сам Ісус та Його учні були бідними людьми. Через те на хибний погляд фарисеїв, Ісус не мав права вчити їх стосовно грошей і багатства, оскільки Сам був дуже бідний. Хоч і Юда Іскаріотський був касиром серед Дванадцяти учнів Ісусових, але ці мізерні кошти вони використовували для прожиття, роздавали їх бідним, убогим. Цими діями Ісус показував, що не в грошах щастя людини, не в тілесному чи матеріальному щастя кожного з нас, а найбільше багатство людини – це духовне багатство, її мораль, теплота і любов до ближнього.

Пошук

Божа наука

Архів записів
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Друзі сайту



МОЛИТВА © 2009-2016Зробити безкоштовний сайт з uCoz