МОЛИТВА - Жайворонок

Коли Спаситель перебував між нами: навчав, благословляв та творив добро всім людям, сиділа Мати Марія в своїй кімнатці та думала про те, як там її дорогому Синові живеться, де він знаходиться та чи на ніч має завжди де голову склонити. Часом, коли його довго не було вдома, приходили їй і сумні думки. Вона пригадувала собі пророцтва, що сповіщали важкі терпіння й приниження Месії. Та з ким могла говорити про це? Всі свої болі мусила зачинити в своєму материнському серці. Тільки коли Ісус на цілий день вернувся в рідну хату в Назареті, було їй на душі легко та весело. Однак це бувало так рідко! Народ, убогі й ті, що зазнавали всяких терпінь, мали його більше, як вона, мати. Між людьми в Назареті ходили вже розмови: «Він пристає навіть з грішниками та їсть із ними!»
Спаситель знав про таємний смуток Матері та про те, як вона журилася та тривожилася ним. На її втіху посилав він їй час від часу маленького пернатого посланця. Це був жайворонок. Коли Божа Мати сиділа в задумі після важкого розлучення із сином, прилітала пташка під її віконце та співала їй найвеселіші пісеньки. Співала до тих пір, поки Божа Мати не з'являлася в вікні, щоб приглядатися маленькому крилатому співакові. Тоді вона довго вдивлялася в синє небо і від цього знову ставали ясні її очі й вона теж починала співати.
Коли Господь збирався в дорогу до Назарета, летів жайворонок перед ним та сповіщав Матір Марію, що її Син іде до неї в гості. Тоді вона на радощах виходила напроти нього аж до воріт, а то й вибігала на вулицю, а жайворонок, радісно щебечучи, літав поміж Матір'ю й Сином.
Ранесенько на Великдень жайворонок вже не спав, і коли жінки до гробу Господнього ішли, пісню радісну, воскресну жайворонок щебетав. Але найвеличнішим часом жайворонкові було Господнє Вознесіння. З задоволенням полетів би він разом із Господом до неба, однак після вознесіння в синьому небі, вже не бачив Господа, і мусив вертатися кожного разу що він пробував підлетіти вище.
Від цього дня може жайворонок вище, ніж усі пташки, підлітати до неба, так високо, що людські очі вже не бачать його. І завжди тоді співає він дзвінко та велично, пісню тому, що воскрес Господь наш Ісус Христос.