Нд, 04.12.2016, 01:46

Вітаємо Вас | RSS


МОЛИТВА - могутній
засіб спасіння



ГоловнаРеєстраціяВхід
Меню сайту

Молитви

Статистика

Онлайн всього: 18
Гостей: 18
Користувачів: 0




Locations of visitors to this page

Форма входу
Логін:
Пароль:

Значки на стіні
Марійка була дуже доброю дівчинкою. Тиха, спокійна, послушна. В школі вчилася пильно та завжди приносила гарні оцінки. Мама дуже тішилася нею та казала, було, до батька: "Коби це Господь допоміг нам послати нашу Марійку до шкіл! Так гарно вчиться, то й вийшла б між люди!" І набожною була Марійка, завжди до церкви ходила та молилася з книжечки. А вже влітку, як позацвітали квіти в полі та городі, то кожної днини бігала під хрестик на стрілецьку могилу. Виплітала гарні віночки, укладала китиці, й могилка ставала наче живою. Ще й брала з собою маленького братчика, Андрійка, здіймала з нього шапчину та проводила Богородичку.
Хоч дуже вподобав собі Господь душечку побожної Марійки, та не пошкодував для неї хрестиків терпіння. Марійчина мама, вертаючи з ярмарку, дуже перемокла, застудилася та й скоро померла. Лишилися діти сирітками. Хоч батько їх любив дуже і дбав про них та матірної теплоти вже не зазнали ніколи.
Не минув і рік, як батько оженився вдруге з молодою дівчиною, Ганною, донькою багача. Хоч принесла мачуха в хату достаток, та добра не було. Вона завжди сердилася, сварилася, не любила дітей. За що-небудь так не раз Марійку збила, що дитина аж пожовкла й помарніла.
Та найбільшим лихом Суло те, що мачуха кляла, аж страшно було слухати. Не раз Марійка десь у куточку заплакала гіренько. Вона вчилася у школі, слухала проповідей у церкві й добре розуміла, яким нещастям є проклін. Від небіжки мами ні разу не чула такого. І батько не мав цієї поганої звички. Та мачуха, бувало, по сто разів на" день ломала другу заповідь Божу. Ім'я Бога взивала надармо, зневажала. І що ж було робити? Мусіла терпіти, бо ще була замала, щоб мачусі звертати увагу. Молилася до улюбленого Ісусика, й молитва не пішла намарно.
Восени наближався празник св. Івана Богослова. Люди го-тувалися до свята. Вибілювали й випрятували хати, випирали обруси, сорочки, щоб у свято все було чисто, привітно. І Марійчина мачуха взялася до роботи. Виносила столи, лави та інші речі на подвір'я, витирала порохи, павутиння та шурувала все чистенько.
Коли ж відсунула на запічок, побачила, що ціла стіна була там замазана. Приглянулася ближче та завважила, що хтось умисне обмалював стіну олівцем. Маленькі рисочки пописані були густо, одна коло одної. З одного боку замість рисочок були хрестики.
Це, певно, Марійка так висмарувала стіну! - подумала вона. - Вона ходить до школи та має олівці. Андрійко цього ще не зробив би. Прикликала Марійку до хати та, вказуючи на чорну стіну, крикнула: "А це що? - а самій аж долоні свербіли, щоб дати їй доброго ляпаса за такі збитки.
Зачервонілася залякана Марійка, та по хвилі сказала: "Це я зробила! За кожним разом, як ви закляли, я олівцем робила один значок на стіні. І за два тижні їх назбиралося ось стільки. А ці перехресні перекреслені значки в куточку, це мої молитовки, які я занесла до Бога, щоб ними змазувати ваші прокльони.
Слухала це мачуха й аж оторопіла з дива. їй й на думку не спадало ніколи, щоб за такий короткий час вона стільки гріху натворила. А що, якби так позначити всі прокльони, з усього життя? За один рік усі стіни в хаті навкруги були б чорні від знаків. Засоромилася. Пригорнула Марійку до себе й перший раз щиро, сердечно розцілувала.
Вибілила чистенько хату, а в празник ще й вибілила свою душу в св. Тайні Покаяння. Важко їй було відразу відвикнути від прокльону, що з ним вже зрослася, та з кожним днем їх зменшувала. А Марійку так полюбила, що на диво всім людям відвезла до міста в школу.
Омелян Квіт (stezhechki.blogspot.com)
Пошук

Божа наука

Архів записів
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Друзі сайту



МОЛИТВА © 2009-2016Зробити безкоштовний сайт з uCoz