Меню сайту |
|
|
Молитви |
|
|
Статистика |
Онлайн всього: 22 Гостей: 22 Користувачів: 0 |
|
|
|
Форма входу |
|
|
|
|
|
|
|
| ХРЕСНА ДОРОГА (Віршована)
| |
| І. ІСУСА ХРИСТА ЗАСУДЖУЮТЬ НА СМЕРТЬ
Зібралися довкола чорні хмари Катів, зависників, зівак, І правду чорним блудом оскверняють, А Ти, Ісусе, терпиш?.. Як?! Твоя смиренність, Боже, надзвичайна, Твій погляд тихий і благий, А вороги питають: «Ти Син Божий? Такий беззахисний, безпомічний, нагий?» І сміх, підступніть, гнів, ненависть Розпалюють в вогні облуд. А що, Людино, скажеш ти на захист, Коли приступиш вже на Божий суд?
|
| ІІ. ІСУСА ХРИСТА ОБТЯЖУЮТЬ ХРЕСТОМ
Мій Ісусе, мій стражденний! Взяв свій хрест благословенний, Взяв з любові Ти до мене, Щоб було життя спасенне. Боже серце кров’ю точе, На Голгофу шлях пророчий, Шлях принижень, шлях страждання, А для мене – покаяння.
|
| ІІІ. ІСУС ПАДАЄ ПЕРШИЙ РАЗ
Тягар гріхів – нелегка ноша: Де гордість, скупість і нечистота, Непоміркованість і заздрість чорна, Лінивство й гнів – вмира душа. І лиш молитва, піст і милостиня – Найкращі ліки від гріхів. В побожності і страсі Божім Душа примножить істинних скарбів. І лиш не падав той, хто не трудився, Не йшов вперед, не прагнув до мети, Тож хрест, який тобі судився, Зумій достойно у житті нести.
|
| ІV. ІСУС СТРІЧАЄ ПРЕСВЯТУ МАТІР
Многостраждальная Царице, Матусю, Матінко, Маріє! Як серце Твоє палко рветься, Як обтерпа в жалю надія! Бо Синові допомогти не можеш, Полегшити не в силах біль, І кожен стогін, кожен погляд У рани серця сипле сіль. В очах твоїх, Матусю Мила, Страждання людських матерів, Які до Бога зносять руки, Молитвами рятуючи синів.
|
| V. СИМЕОН ПОМАГАЄ НЕСТИ ХРЕСТ
І Симеон несе хреста, Поглянувши на Божі муки. Господь же нам сторицею віддасть За милосердя і прислуги. Любити ближніх, як себе, Не бути гордим і байдужим,- Закон простий, та щоб сповнить, Треба духовно бути дужим |
| VІ. ВЕРОНІКА ВТИРАЄ ЛИЦЕ ІСУСА
Ось Вероніка співчутливо Й сміливо приступає І Господу обличчя Спітніле витирає; Кровавії джерельця, Колючії тернини – То наш Ісус страждає В ім’я життя й людини. |
| VІІ. ІСУС ПАДАЄ ДРУГИЙ РАЗ
Падіння знову. Й знову тре піднятись, І своє тіло підкорити знов. Господь прийняв людську подобу, Щоби навіки утвердить любов. А люди душу й тіло оскверняють Розпустою думок, учинків, слів. Згадай, що тіло – Храм Господній, І Бог очищення твого хотів. |
|
VІІІ. НЕВІСТИ ПЛАЧУТЬ НАД ІСУСОМ
Ой заплакали невісти Гіркими сльозами, Побачивши важкі муки І болючі рани. Ісус знемагає Під хрестом великим, Та погляд підносить На жінок пониклих, А натовп бичує, Кипить, як багаття, Гріхи людські кличуть До жертви розп’яття. |
| ІХ. ІСУС ПАДАЄ ТРЕТІЙ РАЗ
Ти знову падаєш, Ісусе, знову, Бо я згрішив, сьогодні знов згрішив, Та Ти надію поселив у моїм серці, Коли вино подав і хліб переломив. І я приходжу знемоглим блудним сином До храму з покаянням у душі, Й благаю в Тебе, безконечно грішний, Ісусе, милостивий будь мені! |
| Х. КАТИ ЗРИВАЮТЬ З ІСУСА ОДЯГ
Найневинніший Ісусе! Ти терпиш побитий дуже, Кровоточать Твої рани, Прикипіла одіж рвана, А кати її зривають, Болем рани обпікають. Ці терпіння невимовні За думки мої гріховні, За зневіру, за байдужість, Недостатню серця мужність. Це приниження прости, Від скарбів дочасних відверни, Щоб, вдягнувшись в світло віри, Я здолав спокуси сірі.
|
| ХІ. ІСУСА ПРИБИВАЮТЬ НА ХРЕСТІ
На хрест лягло побите тіло І цвях віп’явся в нього враз! Я нарікав, коли мене боліло, Коли хворів, зазнав образ, Коли моливсь, але не мав одразу Того, що прагнув, що хотів… А Ти для мене шляхом на Голгофу Спасення дар здобуть зумів, Бо покоривсь Отцю: «Хай буде воля Твоя, мій Отче, лиш Твоя!» Ісусе, поможи мені змінитись, Щоби навчилася покірності душа. |
| ХІІ. ІСУС ВМИРАЄ НА ХРЕСТІ
Вмирає Бо. Чи це можливо?! То ми Його жорстоко засудили… Здригається земля і сонце никне, Господній Син востаннє скрикне І Духа Богові віддасть. Ти ж поміркуй: у тебе - дар життя, Безцінний скарб на що цей витрача? Якою маєш душу зберегти? Куди, для чого, з ким тобі іти? Бо ж смерть – не фініш, а лиш старт, Чого твій скарб на вагах буде варт? |
| ХІІІ. ІСУСА ЗНІМАЮТЬ З ХРЕСТА
Із хреста Тебе знімають, Тіло мертве обвивають, І в скорботі, і в розпуці, Бо з Тобою вже в розлуці. Розійшлись ті, що кричали: «Розіпни!» -- тобі гарчали, Не збагнули, що вчинили – В Боже Серце цвяхи вбили, Божу милість не прийняли І любов Твою стоптали.
|
| ХІV. ІСУСА КЛАДУТЬ ДО ГРОБУ
Кладуть до гробу, та не плач, Надія є! Її побач, Господь страждав, та ось за мить Воскресне Він й благословить І розцвіте весь світ добром, Зігріє всіх Ісус теплом Господніх ласк, правдивих чуд Звільнить від мук, спокус, облуд. Хай віра нас жива спасе, Ісус в людські серця іде, Обійми Він свої відкрив, Тільки покайсь, його впусти, Бо Він – дорога, правда і життя, Без Нього все – лиш суєта, Любов осяє неба шир, Воскреслий Бог освятить мир.
|
«Ісус з любові до тебе пройшов цю хресну дорогу. Тож дозволь Йому зійти зі сторінок Святого Письма і ввійти у твоє серце!»
|
|
|
|
|
|
Пошук |
|
|
Божа наука |
|
|
Архів записів |
« Грудень 2024 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | | | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
|
|
Друзі сайту |
|
|
|
|
|