 | ТРЕТЄ СТРАСТНЕ ТАЇНСТВО РОЗВАЖМО, ЯК ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА КОРОНУВАЛИ ТЕРНОВИМ ВІНКОМ |  |
Коронування Спасителя терновим вінком відбувалося у внутрішньому дворі вартового посту. Тих нещасних, що влаштували собі розвагу із знущань над Спасителем, було майже п'ятдесят чоловік. Це були раби, слуги, сторожа тюрем і ті, хто бичував Його. Сміхом та образами воїни спонукали ворогів Спасителя вигадувати для Нього нові й нові муки та знущання. Сміх діяв на них так, як оплески на комедіянтів. Кати поставили Спасителя серед подвір'я біля підніжжя старої колони, в ній було видно отвір, куди раніше вставляли стержень. На нього поставили низенький стілець, на який висипали гострого каміння та скалок, розбитого посуду. Потім вони брутально зірвали з Господа одяг і накинули Йому на плечі старий червоний плащ, який ледь сягав Його колін. Цей плащ вони знайшли у в'язниці, в нього зодягали злочинців після бичування на знак зневаги. Спасителя підвели до сидіння, покритого камінням і скалками, і змусили Його сісти на нього, не звертаючи уваги на Рани. Одягнули на голову терновий вінок і змусили на чоло сильно притиснути. Одягнувши вінок, вони вклали в руку Спасителя палицю. Все це робили, знущаючись, вдаючи, що відбувається коронування царя. Потім вирвали палицю з Його рук і вдарили Спасителя нею по Голові, аж очі Його наповнились Кров'ю. Глузуючи, кланялись перед Ним, виривали язик, били по щоках, плювали в обличчя, промовляючи: „Вітаємо Тебе, Царю Юдейський".
А Господь страждав, жахлива спрага мучила Його. Після бичування Ісуса трясло як у лихоманці. Все Тіло Його було пошматоване. І лише Кров, що текла з Голови, зрошувала Його язик та висохлі, запеклі вуста.
Спасителя катували півгодини. Потім Його повели до палацу Пилата. На Ньому був терновий вінок, в руках — палиця, що мала символізувати скіпетр, а на раменах був накинутий плащ з червоного лахміття.
Коли Його привели до Пилата, Пилат показав на Нього і сказав: „Це людина!" Страшний вигляд Боголюдини — пораненої, втомленої, роздягненої і разом з тим покірної та сповненої любові, ще більше збуджував лють книжників, первосвящеників^ натовп.
Під час цих подій Спаситель і Його Пресвята Мати безперервно молилися за цих нещасних, незважаючи на всі свої Страждання, на варварські знущання, на ганебні муки та всю лють та жорстокість своїх ворогів та їхніх прибічників.
Отче наш...
Богородице Діво, радуйся ... (10 разів)
Слава Отцю і Сину і Святому Духові...
О наш любий Ісусе...
Свята і Непорочно Зачата... О Мати Божа... Прийди, Святий Духу, прийди...
ЧЕТВЕРТЕ СТРАСТНЕ ТАЇНСТВО
РОЗВАЖМО, ЯК ГОСПОДЬ НАШ ІСУС ХРИСТОС
НІС ВАЖКИЙ ХРЕСТ НА ГОЛГОФУ
Вирок винесений Пилатом Спасителеві був — „Смерть на Хресті." Після винесення вироку Спаситель був у повній владі катів, які знущалися з Нього як тільки могли, їхній жорстокості не було меж.
Кати зібрали все необхідне для розп'яття. Все готувалось для скорботної і тяжкої Дороги, якою Спаситель нестиме гріхи світу, проливаючи Кров, Святу Кров, яка має звільнити людство.
Коли Спаситель побачив біля Своїх ніг Хрест, став на коліна, обійняв його і тричі поцілував з тихою молитвою вдячності за визволення роду людського. Визволення, яке щойно почалося.
Існував звичай, згідно з яким священик цілував вівтар, на якому вперше приступав до заколення жертви. Так і Спаситель цілував Хрест — вічно священний вівтар кривавої і викупної Жертви.
Кати поставили Спасителя на коліна і поклали на Нього Хрест. Його підвели з колін і Він відчув на Своїх плечах весь тягар Хреста. Нам доведеться нести свій хрест за Ним згідно з Його вічно справедливим і святим словом.
Рушили. Небо зі співчуттям дивилося на урочисту процесію Царя царів, а земля — як на крайнє приниження. До кінця Хреста були прив'язані дві мотузки, і два кати тримали цей кінець піднятим, щоб він не чіплявся за дорогу. Навколо Спасителя було четверо катів, які тримали чотири мотузки, прив'язані до пояса Спасителя. Поділ Його верхнього одягу був піднятий і прикріплений до пояса.
Спаситель ішов, хитаючись. Він зігнувся під величезним тягарем, покладеним на Нього.
Коли Спаситель дійшов до величезної брудної калабані, то зупинився, не мав сили іти далі. Кати ногами шарпали і брутально та жорстоко штовхали Його. Божественний Хрестоносець впав навзнак на камінь, і Його тягар впав разом з Ним. Марно Спаситель простягував руки, благаючи допомогти Йому підвестися: ніхто не прийшов на допомогу.
Його з жорстокістю підвели і знову поклали на Його плечі Хрест. Страждаючи, Він продовжував Свою Дорогу.
Після зачитання вироку Скорботна Мати Спасителя разом зі святими жінками та Іваном обійшла всі місця, відзначені особливими стражданнями Христа. Вона хотіла бачити як Він несе Хрест і благала Івана, улюбленого учня, повести її туди, де Він ітиме. Вони зупинились біля воріт, вглядаючись в процесію, що з'явилась вдалині. Пресвята Мати простягнула руки до Свого Сина, щойно побачивши Його. Вона побачила Свого Сина, Святого зі святих, Відкупителя людей. Він хитався і ледве тримався на ногах. Його Мати в пориві скорботи та любові до Нього не бачила ні катів, ні воїнів. Вона пробігла ті кілька кроків, що відділяли її від Спасителя, відсторонила катів, що мучили Його, впала перед Ним на коліна і обняла Його. Вони перекинулись словами „Сину Мій!" - „Мати Моя!".
Наступило сум'яття, кати не вгавали, але багато воїнів було глибоко зворушені. Ці воїни відвели Пречисту Діву, і жоден кат не доторкнувся до Неї.
Спаситель продовжував Свій Хресний шлях. Через деякий час Йому довелося пройти через великий камінь і Він знову впав. Фарисеї, що керували процесією, говорили воїнам: „Він не дійде до Голгофи, пошукайте когось, хто допоміг би нести Хрест".
В цей час вулицю переходив поганин Симон Кири-ней з трьома синами. Воїни схопили його і наказали нести Хрест. Симон спочатку відмовився. Він не хотів бачити побитого Спасителя, Його брудного одягу. Але коли зустрів сповнений Божественної любові благаючий погляд Спасителя, відчув співчуття. Симон допоміг Спасителеві підвестися і кати поклали йому на плечі одну з перекладин Хреста. Симон йшов за Спасителем, полегшуючи таким чином Його тягар.
Процесія проходила повз будинок, в якому жила Се-рафія, дружина Сіраха, члена синедріону. За свою відданість Спасителю, потім вона отримала ім'я Вероніка (від слова „істинна").
Коли процесія наблизилась, вона вийшла на вулицю, її намагались відтіснити. Але любов, прагнення заспокоїти Божественного Учителя дали їй надзвичайну силу: вона відштовхнула воїнів та катів, стала на коліна перед Спасителем, подала йому хустку і промовила: „Дозволь мені витерти Обличчя мого Господа". Спаситель взяв лівою рукою хустку і приклав до Свого закривавленого Обличчя, потім повернув хустину благочестивій жінці і подякував їй. Серафія з трепетом поцілувала її і заховала під покривало біля серця.
Вже вдома Серафія поклала хустину на стіл. На хустині проступало скорботне, страшне в своєму стражданні і справжнє криваве зображення Обличчя Спасителя. Серафія стала перед хустиною на коліна і промовила: „Тепер я можу відмовитись від усіх благ світу, бо Господь мій залишив мені дорогоцінний доказ Своєї благодаті та любові!".
Коли процесія наблизилась до південно-західної брами, сторожа ще більше розлютилась. Дорога була нерівною, з великою калабанею посередині. Кати потягли вперед. Симонові Киринею вдалося обійти її, Хрест похитнувся, і Спаситель впав в брудну калабаню. Симонові коштувало багато зусиль втримати Хрест. Господь тоді чітко промовив голосом, надірваним від страждань: „Горе, горе тобі, Єрусалиме! Я любив тебе, Я хотів зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат під свої крила, а ти проганяєш Мене з усією жорстокістю поза стіни свої!"
Удари катів змусили Господа піднятися і йти далі.
Процесія наближалась до гурту жінок, які плакали голосно, висловлюючи свою скорботу криками та риданнями. Жінки хотіли подати Спасителеві, згідно з Юдейським звичаєм, полотно, щоб витерти Обличчя. Спаситель повернувся до них і сказав: „Доньки єрусалимські, не плачте за Мною, плачте за собою та своїми дітьми, бо прийде хвилина, коли скажуть: „Щасливі неплідні, щасливі лона, що не зачали, і груди, які не годують! Тоді скажуть горам: впадіть на нас! І пагорбам: накрийте нас! Якщо так чинять з зеленим деревом, то що буде з сухим?"
Потім Господь сказав ще кілька слів, щоб заспокоїти їх: „Ваші сльози не залишаться без нагороди, і ви підете кращою дорогою, ніж йшли досі".
Процесія рушила далі. Між брамою та Лобним місцем була важка та кам'яниста дорога. Воїни посилили удари, щоб змусити Спасителя йти швидше. В тому місці, де стрімка дорога повертає на південь, Спаситель знову впав. І це падіння було особливо тяжким та болісним...
Знову Його почали бити, щоб змусити встати та йти. Він знову впав, дійшовши до скелі, на якій мав померти...
Отче наш...
Богородице Діво, радуйся ...(10 разів)
Слава Отцю і Сину і Святому Духові...
О наш любий Ісусе...
Свята і Непорочно Зачата...
0 Мати Божа...
Прийди Святий Духу, прийди...
П'ЯТЕ СТРАСТНЕ ТАЇНСТВО
РОЗВАЖМО, ЯК ГОСПОДА НАШОГО
ІСУСА ХРИСТА РОЗІП'ЯЛИ
Нарешті Спаситель зійшов на насип, що відділяв вершину від решти гори. Коли святі жінки побачили, як вели Господа, вони дали гроші одному чоловікові, щоб той через катів передав Спасителеві посудину з освіжаючим напоєм, аби хоч трохи полегшити Його страждання. Але негідники самі випили вино.
Кати мали з собою дві посудини темного кольору. В одній - оцет та жовч, у другій - вино, спирт та миро. Вони приклали до вуст Спасителя першу, але Він спробував і відштовхнув її.
Кати зірвали одяг, що покривав рамена Спасителя, зняли пояс, на якому тримались мотузки. Його власний пояс та нараменники, що були на Ньому. Брутально зірвали з Тіла туніку через покриту закривавленими
Ранами Голову, нараменник, оголивши покриті Ранами груди. На Його плечі була глибока аж до кістки Рана — від тяжкого Хреста. Просякнуті Кров'ю шматочки вовни прилипли до Його Ран.
Кати розпростерли Спасителя на Хресті. Живе втілення Страждання, Він Сам ліг на нього. Вони поклали Господа на спину. Один з катів вперся коліном в груди Спасителя, інший тримав розкритою долоню, яка інстинктивно стискалась, третій увігнав великий та довгий цвях в руку, яка так часто благословляла та зцілювала.
Жалібний та стриманий стогін виривався з вуст Спасителя. Його Кров стікала на руки катів. Пресвята Діва тихо стогнала, і здавалось, що Вона майже непритомна (Вона відчувала всі страждання Свого Сина).
Спасителя розіп'яли. Він стогнав і не припиняв молитися, повторюючи пророцтва та псалми, що якраз в ці хвилини збувалися на Ньому.
Голова Його впала на груди, а терновий вінок заважав Йому підняти Голову без страждань. Груди Господа були розірвані, плечі, лікті, зап'ястя рук витягнуті та викручені. З відкритих Ран на руках Кров текла потоками, а груди були розірвані так, що навіть виднілись оголені ребра.
Незважаючи на величезну кількість Ран, які мали спотворити Його, Тіло Господа і на Хресті зберігало вигляд шляхетності, благості, гідності та благодаті, що розчулювало серце до сліз. Син Бога живого, вічна Любов, що офірувалася в часі, був прекрасним, дивним в чистоті та святості Своїй, в тілі Ягняти Божого, що проливало Свою Кров, обтяжену гріхами усіх людей справіку.
О пів на першу сонце раптом затьмарилось. Небо потемніло. З'явились зірки й почали світити червонястим світлом.
В суцільній темряві і тиші, серед жаху, що оповив серця, Спаситель страждав один, без утіхи. Він відчував те, що серед найгірших страждань терпить людина, зовсім залишена без утіхи небесної та земної. Лише віра, надія і любов підтримують душу серед пустелі випробувань та смертельного жаху.
Своїми Хресними Страстями Спаситель вистраждав нам ласку переможно зносити важке випробування повної опущеності, бо Господь Своєю бідністю та муками за нас, грішників, приєднав нас до Тіла Святої Церкви. І, приєднані до неї, ми можемо не боятися повного відчаю в нашу останню хвилину, коли навколо темрява і немає утіхи, немає світла...
Сім пророчих слів, промовлених Спасителем під час розп'яття:
— До своїх ворогів: „Отче, прости їм, бо не знають, що творять!" і продовжував мовчки молитись за них.
— Розкаяному розбійнику Дісмасу: „Істинно кажу тобі: ще сьогодні будеш зі Мною в раю".
— Страждальній Матері: „Жінко, ось син Твій, він буде Твоїм сином, наче б Ти справді дала йому життя",
— а учневі Іванові — „Ось Матір твоя".
— Відчуваючи свою покинутість промовив до Отця Небесного з тугою: „Боже Мій, Боже Мій! Чому Ти залишив Мене?"
— Будучи зовсім виснаженим промовив: „Я спраглий". „Мої близькі не здогадались дати Мені склянку води. Так і мало бути , щоб збулось написане".
— Останніми були слова: „Здійснилося". Відтак підняв Свою Голову і голосно вигукнув: „Отче Мій! В руки Твої віддаю душу Свою".
І вигук цей водночас гучний і короткий, наче пронизав Землю та Небо. Голос Божий — Голос урочистий і страшний — почувся серед мовчазної природи. Здійснилося! Душа Спасителя покинула Його Тіло і яскравою блискавкою спустилась вздовж Хреста в глибину землі в супроводі осяяних Ангелів, щоб проникнути в пекло.
Останній вигук Спасителя вразив усіх, хто чув його. Земля розверзлась, віддаючи свідчення Своєму Творцю і меч скорботи пронизав душі тих, хто любив Христа.
Друзі помогли підвестись Страждальній Матері. Вона знову відкрила Свої очі і побачила Тіло Свого Сина, зачатого від Святого Духа, Тіло від її Тіла, Серце від її Серця, святий храм, створений Силою Божою в її лоні і тепер зруйнований, позбавлений всієї Своєї краси! Відлучений від душі, підвладний законові природи, якої Він був Творцем в її досконалості, природи, зруйнованої гріхом людини.
Пречиста Богоматір мала побачити Його розтерзаного, спотвореного, зганьбленого руками тих, кого Він хотів врятувати і відродити, для чого й прийшов на світ. Принижений, зневажений, на Хресті Він був поміж вбивцями -розбійниками. Він, Спаситель, був подібний на хворого на проказу. Він — втілення Краси, Істини та Любові!
Отче наш...
Богородице Діво, радуйся...(10разів)
Слава Отцю і Сину і Святому Духові...
О наш любий Ісусе...
Свята і Непорочно Зачата...
О Мати Божа...
Прийди, Святий Духу, прийди...
Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво...
Молитви, які можна змовляти після закінчення Години Ласк
Акти любові до Матері Божої
Люблю Тебе, о Маріє, прекрасна і без плями первородного гріха зачата.
Люблю Тебе, о Маріє, Улюбленице Святого Духа, Святине Тройці Пресвятої, Світанкова Зоре, Сонця справедливості, нова Єво, обіцяна отцям нашим стерти голову пекельного змія.
Люблю Тебе, о Маріє, радосте Ізраїля, Твоє Ім'я повне благословення; біла ліліє, що поміж терням променіє; найчистіша Дівице з усіх створінь; з дитинства Богу посвячена.
Люблю Тебе, о Маріє, славо Святої Церкви, красо християн, уяво славних невіст Старого Завіту, обіцяна через Пророків, благословенна поміж усіма жінками.
Люблю Тебе, о Маріє, Царице Ангелів і людей; грозо духів темряви; обороно грішників; опоро слабких і вершино усіх вибраних.
Люблю Тебе, о Маріє, Повірнице ласк Божих, котрими щедро усіх нас обдарувала; Потішителько засмучених, вмираючих і Опікунко для всіх, котрі Тебе кличуть.
Люблю Тебе, о Маріє, найласкавіша Мати для всіх Своїх дітей; Брамо до місця хвали і вічної радості; Мати, що притягує дітей запахом чеснот Своїх і провадить їх до надбань вічних.
Амінь
Молитва величання Серця Марії
О, найулюбленіше Серце Непорочної Матері, Серце найсвятіше, найчистіше, найдосконаліше, джерело невичерпних ласк, доброти, лагідності, милосердя і любові.
Серце понад усі людські серця, вершино усіх чеснот, найдосконаліший образе Серця Ісуса, яке завжди горить палкою любов'ю і любить Бога більше, ніж усі Ангели Неба разом узяті. Ангели і Святі віддають більше хвали Пресвятій Тройці, аніж усі інші сотворіння, а Ти, о Серце Пресвятої Марії любиш Бога понад них усіх. Прошу Тебе, наймиліша Мати, замкни мене у Своєму Серці, щоб відтоді я належав(-ла) лише Богові та Тобі. Амінь
Молитва серця, повного подяки
Прославляю Тебе, о Серце Марії, Матері Милосердя, з найглибшою шаною.
Дякую Тобі за милосердя, котре випросила мені, бачачи усі мої упадки.
Дякую Тобі за всі ласки і блага, котре мені Твоє Материнське Серце випросило.
Єднаю мою молитву з чистими душами, котрі Тебе почитають, вихваляють, люблять і мають надію на Тебе, що Ти, о Мати, від гріха мене збережеш і спасеш.
Амінь
Молитва
На честь Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
(Хто відмовляє цю молитву три рази вранці і ввечері, отримає відпуст 600 днів)
На честь Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії: Богородице Діво...
О, Маріє, моя добра Мати, хорони мене від тяжкого і легкого гріха під час цього дня (ночі). Через Твоє Непорочне Зачаття, о Маріє, очисти моє тіло і освяти мою душу.
в кінці 12 разів:
Маріє, надіє наша, май милосердя над нами!
Молитва
На честь Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
(Хто витримає до кінця свого життя вірне відмовлення цього набоженства,
отримає ласку спасення від вічного засудження)
Вся Ти прекрасна, о Маріє! Вся Ти прекрасна, о Маріє! І первородний гріх не сплямив Твоєї душі. І первородний гріх не сплямив Твоєї душі.
Ти радість Ізраїля, Ти прикраса людського роду, Ти заступниця грішників. О, Маріє, о Маріє, Діво наймудріша, Мати найласкавіша, молися за нас, заступайся за нас до Ісуса Христа, Господа нашого. В Зачатті Твоїм, Діво Ненарушена залишилась, молися за нас до Отця, Якого Сина породила.
Боже, Ти через Непорочне Найсвятіше Марії Діви Зачаття гідне Синові Твоєму помешкання зготовив: просимо Тебе, щоби як її, задля майбутньої смерті Сина Твого від всякого гріха захоронив, так нам теж за її вставленням, непорочними прийти до Тебе зволив допустити. Через Христа Господа нашого нині і повсякчас і на віки вічні.
Амінь
Молитва про тихість і смирення
О, Діво невимовної покори, Мати Божа, глянь милосердно на Твоє блудне дитя, щоб за Твоїм заступництвом перед Богом пізнало любов Твою, о Мати моя. Випроси мені ласку відвернення від своїх гріхів, котрі ведуть мене до згуби. Щоб я уникнув (ла) всілякої гордині, наслідуючи смиренне і тихе Серце Твоє, заслужив (-ла) вічну хвалу, обіцяну покірним і тихим.
Амінь
Молитва про доброту серця
Маріє, Мати Божа, збережи в мені серце дитини, серце чисте, як джерело. Нехай буде моє серце простим, таким, в якому нема місця для смутку. Дай мені серце великодушне і чуйне, серце вірне і шляхетне на зразок Твого серця. Дай мені серце, яке не забуває добра, не тримає образи. Вчини, щоб моє серце було тихе і покірне; щоб любило, не очікуючи на взаємність; щоб з радістю витривало в Серці Твого Сина. Вчини, щоб моє серце огорнуло цілий світ, аби не ранила його невдячність і байдужість. Вчини, щоб моє серце жило славою Ісуса, щоб відповідало на Його любов і осягнуло повноту щастя в Небі.
Амінь
Молитва за навернення грішників
Наймилостивіша Діво Маріє, Прибіжище грішників, благаю Тебе через милосердя Серця Твого, повного співчуття, і через смерть улюбленого Сина Твого Ісуса, випроси ласку навернення всім грішникам, а найбільше тим, котрі через згіршення і хибні науки спонукають ближніх до гріха. Нехай щиро навернуться до Бога. Солодке Серце Марії, будь нашим спасінням.
Амінь
Молитва вшанування і благання до Пресвятої Діви Марії, Непорочної, Улюблениці Святого Духа
О Маріє, Непорочна Улюбленице Духа Святого, Ти — слава Єрусалиму, радість Ізраїля, почитання народу нашого. Ти, як мужня Наречена, потоптала голову змія, бо в любові Духа Святого принесла в Жертву Твого Божого Сина Отцю Небесному для спасіння світу. Через заслуги цієї дорогоцінної Жертви випроси мені сім дарів Святого Духа. Дякуємо Духові Святому, що вибрав Тебе Своєю Улюбленицею та зробив дароносицею Своїх ласк. Глянь на мене Своїми милосердними очима, на мою нужду і біду. Допоможи мені, аби моє серце завжди було святинею Духа Святого, аби ніколи через важкий гріх не втратив(ла) ласки Божої та не зганьбив(ла) Його святині. Вчини, щоб колись з Тобою, Непорочна Маріє, вічно любив(ла) і прославляла Духа Святого в Небі.
Амінь
Прохання до Матері Божої
Пречиста Діво Маріє, вибрана Богом! Уділи мені помочі та віддали спокуси і гріхи, котрі спотворюють моє тіло і душу.
Вчини, щоб чиста любов Найсвятішого Серця Господа Ісуса наповнила мою душу так, щоб ніщо негідне не могло до неї увійти. Нехай Найсвятіше Серце Ісуса наповнить мою пустку та самотність і веде до правди, любові та покори.
Найсвятіше Серце Ісуса, будь моєю любов'ю! О, Найсвятіше Серце Марії, будь моїм спасінням!
Молитви до Матері Божої
О, Пресвята Мати, хочу винагородити зневаги, які нанесли Твоєму Непорочному Серцю, приймаючи їх, хочу стати жертвою любові для Любові. Амінь.
Радуйся, Царице, Мати Милосердя, життя насолодо і надіє наша, радуйся!
До Тебе ми кличемо, вигнані сини Єви.
До Тебе зітхаємо в стогонах і плачі на цій долині сліз.
Тому, Заступнице наша, милосердний погляд до нас зверни і Господа Ісуса, благословенний плід лона Твого, нам по цім вигнанні покажи.
О щедра, о милостива, о солодка Діво Маріє!
Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбав нас, єдина чиста і благословенна.
Преславна Приснодіво Богородице, прийми молитви наші й донеси їх Синові Твоєму і Богові нашому, щоб спас задля Тебе душі наші.
Амінь
Друкується за дозволом Церковної Влади
Година Ласк Непорочно Зачатої Пречистої Діви Марії 8 грудня, 12.00-13.00 год.
