Пт, 09.12.2016, 19:19

Вітаємо Вас | RSS


МОЛИТВА - могутній
засіб спасіння



ГоловнаРеєстраціяВхід
Меню сайту

Молитви

Статистика

Онлайн всього: 71
Гостей: 71
Користувачів: 0




Locations of visitors to this page

Форма входу
Логін:
Пароль:

ї


 

День двадцять третій

Мудрість

"Почувши, що в Юдеї царює Архелай замість батька свого Ірода,

побоявся туди йти. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони" (Мт. 2, 22).

Простона не виключає мудрості. Той, що сказа:"Будьте прості, як голуби", сказав і таке: "Будьте розумні, як змії".
Віра наша не забороняє нам уживання розуму. Бог не відкриє всього, і коли дарував нам розум, то подав цей великий дар не для того, щоб ми його приховали. Коли Бог проявить Свою волю через ангела, через Церкву або наших настоятелів, мудре уживання розуму полягає саме в тому, щоб ми їм вірили і корилися. А в таких ділах, щоб їх нам Божа мудрість безпосередньо не відкрила, маємо звертатися до природнього світла розуму. В такому випадку наша послушність не має бути сліпа, але обдумана, розумна. Так вирішив і Йосиф. Він почув, що в Юдеї замість Ірода царює його син Архелай і його простйи та прямий розум говорив Йому: "Син не буле ліпшим від батька", - а тому побоявся піти в його край. Є люди, що оманливо осуджують і обмовляють інших; є і такі, що орпавдовують легкодушно та захищають інших і легко дають поради.
У перших замало любові, другим часто бракує мудрості; у одних замало серця, а в інших - розуму.
Любов не означає сліпоту, простота ж не рівняється з глупотою. Правдою є, що Ісус сказав: "Не судіть; - але й св. Павло мудро говорив, коли казав, що розумний чоловік усе обдумує розважно. Ці слова учня, надхненного Духом Святим, не противляться наказу Учителя: "Не судіть". Це значить: стережіться сварливих обмовників, бо це дух диявола. Але маєте розрізняти правдиве від фальшивого, добре від злого, вовка від пастиря, доброго пророка від лицемірного, бо в протилежному випадку вашу віру, душу, спасіння захитають злі противники, лицемірні мудреці й політики.
Ще й тоді, коли Йосиф обдумував справу, не переставав сумніватися, і тоді знову з'явився ангел, і небесний наказ розігнав Йосифові сумніви. Бог допомагає нам, але і самі маємо собі помагати; все-таки менше маємо довіряти своїм силам, аніж силам вищим. Маємо робити, що дозволяють сили наші, і нехай буде слава Богові, коли щось зробимо понад свої сили.
          Молитва
О святий Йосифе, Ти так мудро й вірно провадив Господа Ісуса в дитинстві та молодих роках, тож прошу Тебе, будь і мені дорадником, провідником, щоб я не судив і не чинив за хитрою мудрістю цього світу, але щоб я, за порадами Премудрості світої віри, завжди шукав лише Бога, ніколи не зійшов зі шляху Божих наказів і так доступив до царства щастя.
Амінь
"Певною правдоє є те, що Ісус тої любові й пошани, з якою на землі ставився до святого Йосифа, як дитина до батька, не зменшить і в Небі, але досконаліше буде її проявляти" (св. Бернард Сієнський).
          Новики і Святп Родина
Три новики Чину Ісусівців в дорозі на відпуст заблукали. Голод, утома і спрага цілком вичерпали їх сили. Молилися і вже тільки з неба чекали помочі. Надія не покидала їх. Тоді побачили, як до них йшли чоловік та жінка, яка тримала малого хлопчика на руках. "Ходіть, - сказали до них чужинці, - ви заблукали, ми покажемо вам дорогу. Але предовсім освіжіться, бо бачимо, що ви втомлені". І дали їм поживи. Госмтина дуже смакувала новикам, а ті, що їх гостили, дуже зичливо до них ставилися. новики якраз хотіли подякувати Боові за велику ласку, але заразом були цікаві, хто ці добрі люди. Про це швидко й дізналися, бо один із них сказав: Ми заснували Чин Ісусівців", - і після того зникли. Новики пізнали вних Святу Родину.

День двадцять четвертий

Назарет

"І пішов, і оселився в місті, що зветься Назарет" (Мт. 2, 23).

І на цій землі зможемо надіятись на щастя; але це щастя маємо здобувати ціною довгих і виснажливих трудів. Та й тоді майбутньому постійно загрожує передчуття ще гірших тягарів та досвідів, а часто і нищить його. Але нехай приносить майбутнє не знати що, поки здаєшся, як Йосиф, на Ісуса і Марію - будеш щасливий. Дивися на Йосифа в Назареті; там Його життя тихе, просте, порядне, працьовите; таке воно й тоді, коли нові турботи не покидають  Його, бо працею кожного дня має здобувати поживу на завтра; кожний день приносить свою біду, але праця для Ісуса і з Ісусом осолоджує кожну хвилину.

Хто зможе висловити, якими приємними були радощі Святої Родини! Послухай усі запитання Дитяти Божого, поставлені Матері і Опікунові, мудрі і покірні відповіді Марії та Йосифа. Яка мила нагорода для Них це бачити,  з якою пошаною малий Ісус приймає кожне Їхнє слово! Мало говорять, але більше слухають. Особливо прислухаються до того внутрішнього голосу, що керує Їхніми словами.

Шукаймо вже тут миру й спокою: це вістування Неба, раю на землі. Будьмо добрі душею і серцем. Тоді й серед трудів та журби пануватиме мир, що його світ не може дати, бо й немає його; того миру, що дається і що не залежить від обставин життя.

          Молитва

О святий Йосифе, Ти щасливіший в убогому Назареті, ніж князі у своїх світлих палатах;  Ти подібний до мешканців Неба, бо вже на землі ходив внутрішньо злучений з Богом. Випроси для мене ласку, щоб я міг жити у внутрішній злуці з Ісусом і Марією, щоб приготовитися і стати гідним одержати Бога навіки.

Амінь

"Святий Йосиф в чистоті перевищував ангелів, бо коли сонце таку ясність може додати лелії, то яке світло здобув святий Йосиф, що Його впродовж стільки літ вдень і вночі осяювало сонце Правди й те друге - таїнственне сяйво, що від того сонця одержало своє світло" (св. Франц Сальський).

          Винагороджена вірність

Один побожний венеціанський шляхтич відмовляв щодня якусь молитву перед образом святого Йосифа. Поза тим, мало старався про виконання своїх релігійних обов'язків. Трапилося так, що захворів, і хвороба виявилася небезпечною. І тоді, коли пропала всяка надія, прийшов йому на поміч святий Йосиф. Хворий бачив, як хтось, подібний до того образу, перед яким він звик молитися, ступив до його кімнати. Це явище освітило його душу; ясно пізнав свої гріхи, в яких так довго необережно перебував, душа його перейнялася жалем і покаянням. Поспішив до сповідальниці і там покірно висповідався. Була це велика ласка Божа, але він одержав ще більшу ласку, бо коли закінчив свою сповідь, у тій хвилині віддав душу свою Творцеві.

День двадцять п’ятий
Великдень


«І ходили Його батьки, щороку в Єрусалим на свято Пасхи» (Лк. 2, 41).


При кожній нагоді можемо зауважити, що Йосиф ставиться до Ісуса як батько, Ісус же до Йосифа – як дитина.
Подиву гідне, з якою простотою і побожністю виконую Свята Родина всі Божі закони. Ісус, Марія та Йосиф вважають це лише Своїм звичайним обов’язком. Вони роблять те, що має чинити кожний побожний чоловік. Не відрізняються Вони від інших людей, не бажають для Себе окремих вигод.
Люди поводятьсся часто зовсім інакше. Багато вважають себе досконалішими за інших, про око виконують більше релігійних вправ, але при тому занедбують свої найважливіші християнські обов1язки. Говорять про євангельські ради, але не виконують наказів Божих. Не вірмо й самим побудженням до звичайних діл доти, поки не матимемо потрібної заохоти до виконання звичайних своїх обов’язків. Будьмо передовсім точні і витривалі відносно загальних законів. «Ходили щороку до Єрусалима на свято Пасхи». Коли опісля схоче Господь залучити нас до надзвичайних завдань, він знатиме, як нам заявити Свою волю. Вміймо чекати, передчасно не складаймо жертв. Бог буде їх від нас бажати тоді, коли послужать вони найбільше для Його слави.

          Молитва
Молися за мене, святий Йосифе, щоб я зрозумів основу правдивої святості і досконало виконував щоденні свої обвов’язки, щоб так воля Божа була провідним світлом моїх думок, слів і вчинків, щоб ціллю моєю була слава Божа, а поштовхом моїх діл – любов до Бога. Нехай все діється так, як того хоче Бог.
Амінь


Тому, що Йосиф завжди виконував волю Божу, життя Його було неперервним ланцюгом добродійних і милосердних учинків.

          Образ святого Йосифа
Одна мати була зажурена недоброю поведінкою своєї дочки. Тож коли була в церкві, завжди навколішки зі сльозами на очам молилася перед образом святого Йосифа, випрошуючи для доньки ласки навернення.
Якось задумала дати доньці малий образок святого Йосифа. Коли доньки не було вдома, поклала в її кімнаті цей малий образок до книжки, котру донька читала. При цьому сказала: «О, святий Йосифе, відпусти мені, що я в цю книгу кладу Твій образок, але мушу це зробити». Коли донька повернулася додому, взяла до рук книжку, і побачивши в ній образок, запитала: «Що – це образок святого Йосифа?» Опісля дивилася на образок і прочитала молитву, надруковану на зворотній стороні образка. Читала її й більше разів, а накінець заплакала, злу книгу кинула у вогонь, а сама повернулася.

День двадцять шостий

Ісус залишається у святині

"Якже було Йому дванадцять років, пішли Вони, як був звичай, на свято.

Коли ж минули ті дні, і Вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався в Єрусалимі;

та не знали про те Його батьки" (Лк 2, 42-43).

 

Як могло статись, що Йосиф і Марія не знали про те, що Ісус залишився в Єрусалимі?  Правдоподібно, Йосиф з чоловіками, а Марія з жінками подорожували окремо. Малий Ісус міг іти з Йосифом або з Марією. Тому Йосиф думав, що Ісус іде з Марією, а Марія - що з Йосифом. Задля чого завдав Ісус своїм батькам такої журби? Подав їм безпосередню нагоду довести Їхню ніжну любов. Але була ще інша важлива причина для цього вчинку. Її Він Сам подає нам.

Часто скривається Ісус перед нашою душею, без нашої провини. Він залишає нас самим собі. Неохоче молимося, до доброго ліниві. Неспокій, що його  не можемо самі потлумачити а ні зрозуміти, перешкоджає нашому духовному життю. І найбільші Святі пережили таке випробовування, як це сталося з Йосифом і Марією. Залишаймося завжди покірними під рукою Бога. Часто зсилає на нас Бог смуток, щоб викликати в нас покору. А коли це  кара за нашу невірність, тоді тим більше маємо причин до покори.

          Молитва

О святий Йосифе, випроси мені ласку покути за мої гріхи для очищення душі від хиб та злих нахилів, щоб я міг наслідувати Ісуса і все нові заслуги здобувати на життя вічне.

Амінь

Хто Ісуса по-справжньому любить, той терпіння і смуток вважає за драбину, якою підноситься до Бога, і так намагатиметься з Ним з'єднатися.

          Незвичайне виздоровлення

Після чуми 1638р. у Ліоні була велика біда. Один адвокат, перебуваючи тут зі своїм семилітнім сином для полагодження справ, побачив зі страхом, що і син заразився чумою. Коли вже людська поміч була неможливою, звернувся по небесну. Просив, особливо святого Йосифа, пообіцявши Йому, що відмовить дев'ятницю і спорудить пам'ятну таблицю. Дитині стало ще гірше, лікарі обіцяли вже лише дві години життя, наказали чимскоріше віднести його до лікарні. Смутно провадив батько свого сина, наче вже мертвого; але довір'я його до святого Йосифа не зменшилося, і за це одержав багату нагороду, бо коли дійшли до лікарні, хлопчик піднявся і здоровий повернувся з батьком додому. Вдячний адвокат виконав свої обітниці і не переставав прославляти свого доброго небесного Заступника.

День двадцять сьомий

Родичі шукають Ісуса

"Гадаючи, що Він у гурті, Вони пройшли день дороги

й аж тоді почали Його шукати між родичами та знайомими" (Лк 2, 44).

Йосиф і Марія передовсім між ріднею і знайомими шукали Ісуса. Це було природно: Вони могли надіятися, що таким способом знайдуть Дитя.

Коли спіткає тебе смуток, шукай утіхи між ріднею і знайомими. Так наказує розум і Провидіння Боже. Співчуття твоїх найближчих утішить тебе; але часто без успіху звертаєшся до людей. Проте все-таки Бог хоче, щоб ми діяли за вказівками розуму і вживали природних засобів. Щойно тоді, коли ми зробили все, що від нас залежить, зможемо очікувати вищого просвічення, що вкаже нам правдивий шлях і допоможе знайти те, чого шукаємо.

Йосиф і Марія покірно шукали Ісуса, Себе ж звинувачували за те, що втратили Його; аильно шукали Його в святині. Чого не можемо знайти в людей, того шукаймо в Бога, у храмі, в молитві, покірно і витривало.

Знайдімо Ісуса на правдивій дорозі й відповідним способом!

          Молитва

Навчи мене, святий Йосифе, шукати Ісуса, коли б я мав нещастя Його втратити; навчи мене покірно і витривало Його шукати в правдивому покаянні, щоб я не лякався того й тоді, коли почуватимуся зовсім опущеним,

Амінь

"Я не розумію, як можна думати про Царицю ангелів і про все, що Вона перетерпіла в дитячих роках Ісуса, щоб не дякувати й святому Йосифові за велику поміч, яку Він подав Ісусові та Марії" (Св. Тереза).

          Подвійне врятування

Недлеко від вулкана Везувій, виверження якого було в 1631 році, у селі Торре Дель Греко, жила жінка на ім'я Каміла. Вона щиро славила святого Йосифа. В неї жив 5-літній братанич Йосиф. Коли гаряча лава наближадася до їхнього будинку, вона взяла дитину на руки і втекла. Вогненна стихія, доганяючи їх, загнала на одну скелю, над морем. Подвійною була їхня небезпека: з одного боку - лава, а з другого - море. В тій страшній хвилині жінка крикнула: "Святий Йосифе, Тобі вручаю малого Йосифа, Ти можеш його захоронити". І поклала дитину на скелю, а сама скочила у море. Без труднощів перепливла на другий берег. Але дуже журилася, коли згадувала про дитину, яку залишила в такій великій небезпеці. Плачучи, кликала малого. Аж ось явився перед нею хлопчик і весело підбіг до неї. "Хто охоронив тебе?" - запитує Каміла. "Святий Йосиф взяв мене за руку, - відповідав хлопчик, - і привів мене сюди". Охоплені радістю обидвоє клякнули на коліна і щиро дякували славному небесному Заступникові за подвійне врятування.

[1]   [2]   [3]   [4]   [5]
Пошук

Божа наука

Архів записів
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Друзі сайту



МОЛИТВА © 2009-2016Зробити безкоштовний сайт з uCoz