|
День двадцять восьмий
Малого Ісуса знайшли в храмі
"Не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там Його шукати.
Через три дній знайшли Його у храмі, як Він сидів серед учителів та слухався і запитував їх" (Лк. 2, 45-46).
Повернися до Єрусалима, у храм, на молитву, - там знайдеш Ісуса! І не лише молися, але й шукай, працюй. Йосиф і Марія повернулися в Єрусалим і, йдучи туди, безперестанно шукали Ісуса.
Кожного, з ким зустрічалися, запитували про Нього. Накінець знайшли Його. Як захопило Йосифа те, що побачив. Його мовчання приховувало Тайну Божества Ісуса, й ось премудрі запитання й відповіді Дитини відкривають її.
Бувають у житті обставини, коли можемо виступити на арену, коли можемо проявити своє внутрішнє "Я". Але це нечасто трапляється. Мусимо чекати на те, окреме натхнення, маємо почути чіткий наказ; цього має вимагати від нас слава Божа. І, звичайно маємо тихо, скромно, скрито працювати.
Коли Ісус побачив знову Йосифа і Марію, залишив тих,яких дивував Своєю премудрістю, і пристав знову до Своєї Матері та Опікуна. Хто опише велику радість Марії та Йосифа, коли знову побочили миле Боже Дитя і почули приємний Його голос! Хто ж опише, що за втіха наповнила їхні серця, коли Ісус, побачивши Їх, все покинув і поспішав до Них.
Шукаймо Ісуса витривало, не переставаймо молитися. Ісуса знайдемо в Єрусалимі, тобто в Місті миру: в церкві, у домі молитви; між учителями - нашими наставниками. Коли Бог наче відходить від нас, коли віднімає від нас сердечнц побожність, то це діється лише для того, випробувати нас, щоб удосконалити у чеснотах, аби обдарувати ще більшими Своїми добродійствами.
Молитва
Святий Йосифе, Ти три дні сумував, коли Боже Дитя, залишившись у Єрусалимі, віддалилося від Тебе, - а я скільек разів не зауважував, що зі своєї вини втрачав Бога! Випроси для мене ласку Божу, щоб Ісуса все гарячіше любив, щоб Його від мене жодна сила не могла відірвати.
Амінь
Любов до Ісуса і Марії була причиною хвороб Йосифа. Коли я щиро люблю Ісуса і Марію, то цей біль відчуваю.
Щасливий процес
9 грудня 1862 року о. Гугует одержав листа такого змісту: "Три роки тривав правовий процес над батьківською спадщиною, і ми бажали законним присудом закінчити цю справу. Перед закінченням один з братів, який усе бажав мирно полагодити, взяв до рук книгу, яку ще колись наша бабуся читала; в тій книзі знайшов молитву до святого Йосифа в судових справах. Це викликало в нього велике довір'я до святого Йосифа, і швидко почав дев'ятницю, щоб за заступництвом Святого все мирно закінчилося. Коли ж відмовив дев'ятницю, дав ще й на Службу Божу. І на суді, проти всякого очікування, навіть ті, що вперто дотепер противилися, заявили, що готові погодитися; і справа закінчилася мирним шляхом. Нехай буде слава і подяка святому Йосифові за це, що нашу родинну справу довів до порядку в той момент, коли ми цього найменше очікували".
День двадцять дев'ятий
Просвічення
"Побачивши Його, Вони були здивовані; й сказала Йому Його Мати: "Дитино, чому Ти це так зробив Нам?
Ось Батько Твій і Я, боліючи, шукали за Тобою. А Він відповів Їм: "Чого ж Ви Мене шукали?
Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?" (Лк. 2, 48-49).
Йосиф поділяє почуття Марії: побачивши Дитя серед учителів, дивувався і радувався з Нею. Так міняються в людському житті досвід і утіха, здивування й радість; так допроваджує Бог наші терпіння на Свою славу і на наше спасіння. Слова Дитятка Ісус можуть викликати думку, що Він не одобрює великого бажання святого Йосифа і Марії знайти Його. Можливо занадто журилися про Нього? Але не можемо допустити жодної провини в Їхніх стараннях! І Сам Він не зактдає Їм чогось такого, але виправдовується з повною пошаною. Дитина поясню перед Своїми родичами Свою поведінку й оправдовується. Сказав: "Як міг би Я Вас опустити, коли б цього не вимагала воля Мого Небесного Отця? Так наказав Мені святий обов'язок, щоб Я на короткий час залишився без Вашої опіки. Чому Ви про це не думали?""
Слухатися родичів й настоятелів було б хибою, коли б їхні накази противилися законові Божому; б обов'язки стосовно Бога стоять вище від обов'язків щодо родичів. Тож коли цього слава Божа вимагає, маємо все, навіть найсвятіші почуття серця цьому підчинити, усім пожертвувати.
Молитва
Святий Йосифе, ти відчував великий біль, коли втратив Ісуса, але й радість Твоя була великою, коли знову знайшов Його. Ради цієї радості, прошу Тебе, випроси мені ласку, щоб я Ісуса з цілого серця любив, щоб цілком віддав себе на Його службу, і хоч як падко любив би свою рідню, щоб радше противитися їм і ціломц світові, ніж мав би образити Бога. Молися за мене, щоб тільки я так любив Ісуса. Така любов буде моїм щастям у житті, втіхою в годині смерті та блаженством у Небі.
Амінь
"Ісус навчає нас Своїм прикладом, щоб наша любов до родичів ніколи не була перешкодою в службі Богові. Маємо любити родичів, але любов до Творця має перевищувати любов до родичів; шануй батька, а Богові корися" (св. Августин).
Переможена спокуса
Одна побожна молода жінка вступила до монастиря. Після облечення злий дух сильними спокусами нападав на неї. В тій боротьбі молода монахиня часто плакала, не могла ні спати, ні їсти, здоров'я її підупало; вже втратила довір'я до покликання, хотіла вийти з монастиря. Настоятелька ж на цю боротьбу молодої товаришки дивилася, як на випробовування, підтримувала її й навчала, як відправити дев'ятницю. Згодом спокуса відпустила - вона радо стала виконувати свої монаші обов'язки.
День тридцятий
Слухняність
"І Він пішов з Ними й повернувся у Назарет і був їм слухняний" (Лк. 2, 51).
Йосиф розповідає Ісусові. Чи не зворотній це порядок? Часто кажуть,що підлеглий є мудрішим, здібнішим, чеснішим від наставника. Але чи це може бути перешкодою для послушності? Чи може прирівнюватись Йосиф до Ісуса? Хто з Них мудріший, святіший? та все-таки Ісус слухає, а Йосиф розказує. Вчися з того підпорядковуватися, вчися бути слухняним.
Йосиф розповідає Ісусові. Окрім Марії, хто ще стоїть над Йосифом? Можливо царі? Але піддіні царів це лише люди. А Йосиф є царем, та ще більшим, ніж цар. Він має лиш одного підданого, але той один є Царем царів, Царем ангелів, Він - Бог, Він - Ісус: "І був Їм слухняний".
А може пророки стоять вище Йосифа? Пророки стоять між Богом і людьми, вони були устами Бога, вони проповідували народам і царям Господні накази. Йосиф, поставлений між Богом Отцем і Богом Сином, є посередником вічного Отця. Накази Бога передає не народам, не царям, але Цареві народів і царів! "Був Їм слухняний".
Проте шукаймо ще іншої гідності, яку могли б порівняти з гідністю Йлсифа. Можливо священство буде тим вищим достоїнством? Наслідник непомильного Петра з престолу правди проповідує цілому світові. Святіший Отець, як пророк і цар, учить і панує; перед Його словом клониться всяка мудрість, всяка свобода. Та все-таки нема на світі більшого достоїнства, вищого уряду, як гідність та уряд Йосифа. Йосиф говорить, а Той, що є Премудрістю і владою - Ісус, підчиняє Свій розум, Свою свободу словам простого ремісника. "Був Їм слухняний".
Святі й у Небі відзначаються своїми заслугами й правами, здобутими на землі, і коли лише ми звертаємося з проханням до Ісуса за їхнім песередництвом, то сповняються наші бажання. На землі Ісус був послушний Йосифові, а у Небі випереджає ще й найпотаємніші бажання Його, так що й не дає Йому часу висловити саме прохання.
Тож ідіть до Йосифа! Він маж владу Ісуса допомагати нам!
Молитва
Вітаю Тебе, святий Йосифе, в найвищій гідності Опікуна Сина Божого, і прошу Тебе: молися ласкаво до Свого Божественного Сина, щоб дарував нам ласки, аби і я міг добачати в моїх настоятелях не людей, але так, як Ісус, у Твоїй особі, заступників Бога.
Амінь
"Слухняність Ісуса доказує велику, розумом неохопну Його покору, а також високу гідність Йосифа, що її ні з чим у світі не можна порівняти" (Герзон).
Звільнення з великого нещастя
Свята Тереза відправилася в дорогу зі своїми духовними доньками, щоб заснувати новий монастир на честь святого Йосифа. По дорозі віз, на якому вони їхали, опинився над великою прірвою. Свята Тереза сказала до переляканих своїх Сестер: "Дорогі Сестри, молімся до нашого доброго батька, святого Йосифа, лише Він може випросити в Бога для нас порятунок".
Коли вони молилися, з глибини прірви хтось крикнув: "Зупиніться, зупиніться, коли лише крок просунетесь дальше, - провалитесь".
Свята Тереза наказала затримати коней і запитала незнайомого, куди мають звернути. Голос з глибини скерував їх, і вони позбулися небезпеки. Візник, бажаючи подякувати за добру пораду, подався шукати незнайомця, але нікого не знайшов. Свята Тереза по голосу впізнала Його і сказала: "Дорогі донечки, наш візник шукає того, хто нас врятував від смертельної небезпеки; але це був наш добрий батько святий Йосиф".
День тридцять перший
Син теслі
"Хіба Він не син теслі?" (Мт. 13, 55).
Ісус хотів бути "сином теслі".
Він досить ясно заявляв, що правдивим Отцем є Його Бог. Але признає Йосифа, як "Кормителя", Опікуна Свого, признає батьківські права Йосифа як заступника Небесного Отця, як Обручника Марії і голову Родини. Можемо й ми звати Його сином теслі; ця назва не образлива і не принижує Йосифове ім'я. Ці останні слова Євангелії, що говорять про ставлення Йосифа до Ісуса, знову нагадують нам високе призвання Йосифа, знову представляють Його велич і чесноти; велич, яка заступає для Ісуса Його Небесного Отця; чесноти, якими гідно виконував це Своє призвання.
Ніколи не бажаймо показатися гіднішими, ніж ми є; як Йосиф залишився теслею, так і ми будьмо вдоволені своїм становищем.
І сам Ісус не хоче бути більшим, як Сином теслі. Цим Він не зменшує, але перебільшує Його честь і славу. Коли б був Він сином великого пана або славного мудреця, не подивляли б ми настільки Його мудрості; але вже важче розуміти те, як міг так багато знати Син теслі, як міг так мудро говорити Ісус. Те скромне визнання Йосифа кидає ясніше світло слави і мудрість Ісуса.
І в нас так часто буває, що наше скромне визнання і посередня здібність тим ясніше показує ласку Божу, що з нами співділає. Так переноситься слава доброго вчинку на Бога, що в Його руках були ми лише знаряддям. Але ця слава освітить й нас, як освітила слава Божого Дитятка Йосифа.
Молитва
Святий Йосифе, Ти у Своєму скромному розумінні так вірно служив волі Божій, тож молися за мене, щоб і я одержав ласку, яка допоможе мені оцінювати почуття не світською славою, але бачити у житті волю Божу, і з таким настроєм душі виконувати свої обов'язки, як Ти їх виконував.
Амінь
Якою милою й приємною була праці святого Йосифа, коли Він працював з Ісусом і для Ісуса! Працюймо й ми з Ісусом і для Ісуса, тоді тягарі дня стануть для нас легшими і приємнішими.
Папський зуав
Йосиф де ла Віллебруне, папський офіцер-зуав, щиро славив святого Йосифа, і тому перед смертю одержав надзвичайні ласки. Військового священика кликав такими словами до себе: "Святий Йосиф наказав, щоб я висповідався; не має ні хвилини часу№. Священик, вислухавши його сповідь, сказав: "Тепер відправлю за вас Службу Божу, опісля ж принесу вам Святе Причастя". Коли священик пішов до Престолу, йому сказали, що хворий просить зараз його запричастити, він не може чекати до кінця Святої Літургії, бо втрачає свідомість і більше вже не прийде до себе. Молодий офіцер голосно відмовив молитву перед Причастям. Потім подякував Богові за ласку, що вповні свідомо міг прийняти Найсвятіші Тайни. Присутні були зворушені до сліз. Закінчивши свої молитви, дійсно втратив свідомість. Коли відкрив очі, дивився лише на образ святого Йосифа. Ще раз підвівся, впав на коліна перед образом Святого, а Сестрам, що хотіли його підняти, сказав: "Принесіть мені мою одежу, святий Йосиф чекає на мене". Другого дня вранці, біля третьої години, знову встав з постелі, відкрив очі, побожно подивився на образ свого Небесного Заступника і тихо заснув.
|
|
