Роздавав дарунки дітям той багатий одинак.
Особливої пошани він у Бога заслужив.
Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.
Миколай мандрує світом — подарунки роздає.
Л. Полтава
Святий Миколай
Ліс. Доріжка біла в полі.
При дорозі, як бабусі,
Верби бідні — сонні, голі,
Казку шепчуть завірюсі.
В хаті мати срібну пряжу...
На печі дід плечі гріє:
— Діти, я вам щось розкажу
Про царевича та змія.
За хатами на смереках
Віє вітер срібнодзвонно:
Їде, їде хтось здалека,
Мов санками пароконно.
Ні, не коні — білі крила
Мають легко над санками,
Їде, їде... Хтось ще вила
Тягне ззаду з ланцюжками.
І смереки в хату: «Їде».
Аж каганчик стрибнув вгору.
«Мамо! Тату! Діду, діду!
Хтось вже стукає знадвору!»
Хтось святий в шибки заглянув,
Аж у хаті ясне сонце!
«Мамо! Ненечко кохана!
Вже Янголи під віконцем!»
А смереки за хатами
І тополі — де стодола:
«Їде, їде саночками
Тут до нас Святий Микола».
А. Курдидик
І на другий рік прийди, дорогенький Миколаю
Пізно у вечірній час
Миколай Святий до нас
Так тихенько приходив,
Так легенько залишив
Подарунки і гостинці,
Наче загадковий птах,
У солодких ніжних снах,
Приходив, не розбудив
Нікогісенько із нас.
...Ніби в шапці-невидимці
Снився зоряно й погас.
Але він ходив насправді!
Бо ж усі дитята раді,
Подарунки оглядають,
Зранку втішно розмовляють:
Ну, звичайно, це не тато...
Ні, казковий інший гість
Так солодощів багато
У мішечку б не приніс,
Як наш добрий Миколай.
Дякуєм. Не забувай.
І на другий рік прийди,
Щастя дітям принеси,
Дорогенький Миколаю,
Добрий віснику із раю.
З. Филипчук
Чудотворець
Колись давним-давно... А може, нині?
Жив Миколай. Та ні: завжди живе.
Не забував нікого: кожній дитині
Ніс радість, щастя чарівне.
Він все творив добро. І нині творить,
Хоча віддяки ні від кого не чекав.
Тому тихесенько вночі він ходить,
Щоби ніхто його, ніде, ніколи не застав.
Він знав, де радість є, де горе,
Де злидні й голод є щоднини.
І вчасно там своє добро
Під двері клав в якійсь ряднині.
Хоч так давно він жив і так далеко,
Та пам'ята про нього бідний люд.
Всі моляться за нього — в холод й спеку,
Слава йде про Чудотворця звідусюд.
І. Цельняк
Свято
Скільки, щастя, скільки втіхи,
Скільки подиву і безліч запитань.
Коли тільки відкриваються повіки
Діти бачать Миколая день.
І як втішно і цікаво враз відчути —
Миколай їх дім не обминув.
Чом могли в такую ніч заснути,
А Святий нічого не забув?
Лиш одного діткам не збагнути —
Все завмерло й двері на замку.
Як зміг Миколай їх відімкнути,
Звідки взяв він силу отаку?
І безгрішність у очах дитячих!
І чарівна музика бринить.
Й ангелята світ чудовий бачать.
Як же свято це не любить?
І. Цельняк
Лист до святого Миколая
— Святий Отче Миколаю,
Вечір Твій вже наступає,
Пишем, щоб влегшить роботу,
На що маємо охоту...
Соні черевичків треба,
Оля просить — ляльки з неба
Влодко — шаблі золотої,
І рушниці — та нової...
Ну й цукорків — мусиш знати —
Любим страшно ласувати.
Діти лист цей заліпили,
За вікно його вложили,
Все зробили так, як треба,
Лист поїхав впрост до неба.
І. Трешневська
Святий Миколай
Ой втіха, діти, втіха —
приходить нічка тиха,
весела нічка тая:
Святого Миколая.
Повагом і спроквола
іде Святий Микола
і дар несе багатий,
треба всім, діти, знати.
Яблучка й горіхи,
колачиків два міхи,
коні медяникові
та овечки цукрові.
Миколая привели
біленькі два ангели.
Знають посли небесні,
котрі діточки чесні.
Список при собі мають
і кого прочитають,
тому Миколай на свято
дає дарунки радо.
М. Підгірянка
Є свято гарне в Україні
Є свято гарне в Україні.
Є свято казки чарівне.
Що Миколай в святій ряднині
Слухняним ласощі несе.
Це свято раз буває в році.
Воно нікого не мине.
Бо Миколай Святий із неба.
В оселю кожну зазирне.
Отець Святий про всіх все знає
Хоч любить нас, та бачить все.
Він чемних, лагідних вітає
І радість їм за це несе.
Прекрасне свято це у грудні
Приносить віру в чудеса.
І знають всі, що в тяжкі будні
Віра у святість все спасе,
У кожній країні є своє свято.
Там — Санта Клаус, в інших — Дід Мороз.
Ми любим Миколая. Нас багато.
Бо з нами — Матір Божа та Ісус Христос!
І. Цельняк
Подарунки чемній доні
Свята жде чемненька доня.
Міцно стиснула долоні,
На колінця доня стала,
До Святого промовляла:
— Я вже, отче Миколаю,
Про горобчиків подбаю,
Кину їм насіння жменьку.
Нашу киценьку маленьку
Напою і нагодую.
І сама не вередую,
З'їм усе, що дасть матуся,
Потім Бозі помолюся.
Бути чемною я хочу
І не хочу пустувати.
Чи не можна, Добрий Отче,
Подаруночок дістати?
А на ранок — два пакунки,
Два пакунки — прямо в ліжко!
А в пакунках подарунки:
Лялька, м'яч і гарна книжка.
Г. Чорнобицька
Святий Миколай
На небі зорі, зорі,
Поля снігами занесло,
В киреї білій все село,
А місто в світла морі.
По полі вітер віє,
Що вирвався десь з-поміж лоз,
По селах тріскотить мороз,
Але в дітей надії.
У місті та по селах
Сплять діточки у постелях,
І усмішка в них на устах
Щаслива та весела.
В сні бачать: білі коні
З санками мчаться попід гай,
В санках святитель Миколай,
Санки дарунків повні.
Ось коні вже край хати,
Вже Миколай у хату йде,
Діткам під подушки кладе
Даруночків багато.
В хатині чи в покою
Спиняється Він ще на мить
І діточок благословить
Правицею святою:
— Ростіте, любі діти,
Минайте всі дороги злі,
Для Бога й рідної землі
Хай шлях один вам світить!
А рано, як світає,
Під подушкою вмить рука
Дарунків гарних вже шука
Святого Миколая.
Р. Завадович
