Розваж, що коли перший чоловік в раю згрішив і визнав свою провину, Господь Бог простив йому вину і вічну кару, за яку мав надолужити обіцяний Спаситель світу. Який милосердний є Господь Бог! Однак дочасної кари не відпустив чоловікові Господь Бог, а засудив його зі всіма його нащадками на всілякі терпіння, які ми тепер успадкували. І виказав Господь Бог присуд смерті на нього, кажучи: «В поті свого лиця будеш їсти хліб, доки не вернеш до землі, з якої ти взятий; бо ти є порох і в порох обернешся» (Бут. 3, 19) Господь Бог хотів, щоб ті терпіння і смерть постійно нагадували чоловікові, яким великим злом є гріх, як коротка грішна розкіш тягне за собою безчисленні кари.

   Проте свята церква грецького обряду перед великим постом у неділю сиропутсну згадує про вигнання Адама з раю і при тому усі наслідки гріха, а особливо нещасну смерть… А свята церква латинського обряду на початку посту, відразу у першу середу, впровадила звичай посипування пороху на голову вірних, кажучи: «Пам'ятай, чоловіче, що ти є порохом і порохом обернешся!»

   Подумай над тими словами, бо і тебе повинні ті слова стосуватися, бо і ти із землі і в землю обернешся. Не можна одночасно служити світу, дияволу і Господу Богу, бо «ніхто не може служити двом панам», - каже Святе Письмо. Запитай власної совісті, а вона тобі скаже, скільки ти разів не лише забував Господа Бога, але й навіть може Його і ображав, а це через те, що попри службу Богові ти хотів служити й світові. Вона тобі відповість. Жалій за те і кайся, бо «ото тепер час догідний, ото тепер день спасення» (Кор.6,2).

   Давнє повір'я каже, що на Гологофі, де був розп'ятий Ісус Христос, патріарх Ной погрібав чашу Адама, котру взяв зі собою на корабель. Проте знаходиться череп Адама під хрестом Господа Ісуса Христа, котрий мусів понести смерть, повну горя, і пролити Свою Кров, щоби нею змити провину із грішної голови чоловіка.

Постановлення:  Щодня посвячу чверть години на розважання.

Приклад:  Адон Треверський розповідає про святу діву і мучиницю Теклю, ученицю святого Павла: злобні мучителі викопали великий рів, наповнили водою і напустили до нього чимало їдких вужів і гадюк. В той рів хотіли її вкинути, але вона зробила на собі знак святого хреста, скочила сама у ту прірву і вужів зроздражнювала. Але знак святого хреста був для неї щитом не лише тому, що не допустив, щоби вужі діткнулися її дівочого тіла, але вчинив так, що гадюки задавалися її почитати. Таку силу має знак святого хреста.

 

   Розваж, що Господь наш Ісус Христос вже з дитинства носив хрест у Найсвятішому Своєму Серці. Бо хоча тілом був дитиною, але що був Богом і уживав силу розуму, то завжди мав перед очима свою муку і в своєму серці в найдрібніших подробицях відчував її гіркість.

   Проте часто на образках бачимо Дитятко Ісуса із хрестом у руці. І тому кличе Ісус Христос через Пророка: «бо біль мій перед лицем моїм є завжди» (Пс. 37,18). Одна побожна особа скаржилася перед Ісусом Христом на довгий час своїх терпінь. «Господи Ісусе, ти лиш три години терпів, а як давно терплю». Ісус Христос відповів їй на це: «Нерозумна, я з часу свого втілення носив завжди хрест у серці».

   Давнє повір'я каже, що Ісус Христос ніколи не засміявся.

   Якщо багато на світі є людей, котрі хотіли би ціле життя сміятися, веселитися і вести життя мотиля, котрий, перелітаючи із однієї квітки на іншу, всюди висмоктує солод, а залишає лиш сам зародок знищення. О яка це небезпечна забава! Ісус Христос каже: «Горе вам, що тепер смієтеся, бо будете нарікати і плакати» (Лук. 6,25). Чому нас так застерігає Господь Бог? Бо чоловік не є сотворений для добра цього світу. А ні забави, а ні приємності, а ні гарні види, а ні найкращі вдалі розповіді, а ні строї, а ні маєтки, а ні ніяка інша земна річ не заспокоїть чоловіка. Господь Бог пригадує це так часто людям з цілою строгістю правди. Кілька літ тому справив один пан у Львові в часі м'ясниць гучний бал. О півночі коли всі гості добре розгулялися, господар дому небезпечно захворів. Викликано двох лікарів, що якраз були на тому балі, але жоден нічим не допоміг і хворий вмер на їх руках. По світлицях розійшлася вість, що господар дому нагло вмер. Всі кинулися до убиральні, щоби їхати до дому. Перед домом були лише два фіакри. Ніжні пані й панночки бродили в болевих черевичках по снігу, втікаючи з балу.

   Чоловік сотворений для Господа Бога. Він один зможе нас ощасливити. «Ти, Господи, сотворив нас для Себе, і неспокійним є наше серце, доки не спічне в Тобі», - каже святий Августин. Розваж це добре, любий читачу.                

Постановлення: Не буду відчитувати всіх розважань з цієї книжки але лиш одне нащодень.

Приклад:  Один молодець отримав від дуже побожної своєї матері хрестик від своєї матері і повісив його над своїм ліжком. Одного разу, коли допустився тяжкого гріха, Ісус заговорив із того хрестика до нього: «Ти грішиш, а я так тяжко терплю для тебе!» Ці слова вразили його, мов грім, і залишилися в його серці і пам'яті. Було це слово, як каже святий Павло: «Бо жива є мова Божа й сильна, і гостріша, ніж усякий обосічний меч, і проникає наскрізь аж до розділу душі й духа та голови й мозку, і судить думки і розуміння серця. (Євр. 4, 12). Цей молодець згодом вступив до монастиря. Свій чудесний хрестик мав він завжди перед очима, і вдень і вночі цілував його, обливав слізьми, перепрошуючи Господа Ісуса за свої гріхи.

    Пригадай собі, що ніхто так не любив людей, як Господь наш Ісус Христос, бо «полюбивши своїх, що були на світі, до кінця їх полюбиш» (Ів.13,1), і ще ніхто не любив так Господа Бога, як Він. Але між ображеним Господом Богом і чоловіком була прірва. Господь наш Ісус Христос хотів поєднати Бога з чоловіком, а що це могло статися лише через Його муку, то бажав Він її цілим Серцем. «Лише хочу бути хрещений Хрещенням (кривавою мукою), як же Мені тяжко, доки не скінчиться» (Лк. 12,50).

    Ця мука представляється Йому в Гетсиманії в усій своїй жорстокості, так що Він сумує, тривожиться і обливається кривавим потом. Він однак не втікає перед жертвою, але каже до Отця: «Та не моя воля, а Твоя нехай буде» (Лк. 22,42).

    А ми не хочемо терпіти і тремтимо при згадці терпіння. Тим часом терпіти мусить кожен чоловік: один мусить терпіти хворобу, інший убогість, інший переслідування, інший є людям, ще інший є сам собі причиною терпіння. «хоча б ти хотів утекти на кінець світу, всюди знайдеш хрест і терпіння» - каже Тома з Кемпіс.

    І ти певно, любий приятелю, багато терпів у житті, а терпіння твої були тяжкі, бо у них не було тої згоди з волею Господа Бога, котре дуже полегшує терпіння. Здається, ти кидався, виривався, нарікав у своєму терпінні, а те все не лише не приносило тобі відради, але й ще додавало терпіння. До таких людей відзивається святий псалмоспівець: «даремне ви рано встаєте, встанете після сидження ви, що їсте хліб болю» (Пс. 124,2). Це значить, що якщо Господь Бог зішле на когось терпіння, воля Божа мусить на ньому сповнитися і чоловік сам не зможе їх уникнути. Святе підкорення Божій волі не лише зменшує терпіння, але і в терпінні збільшує чоловіка, запалює його до терпіння. Святі Божі угодники, пригадуючи собі, як багато терпів Ісус Христос з любові до нас, бажали за ту любов віддячити Ісусу Христу своїм терпінням. Проте не лише приймали терпіння, яке Господь Бог на них зсилав, але ще й самі просили терпіння.

    Ах, як же нам до цього ще далеко, хоч Ісус Христос і за нас терпів, і ми маємо Йому віддячити!

Постановлення: нинішнє терпіння, яке Господь на мене зішле, перенесу терпеливо з вдячності для Ісуса Христа. 

Приклад:  Святий Франц Ксаверій (1552р.), апостол Індії котрий протягом 10 років охрестив 1 міліон 200 тисяч індіан, був великим любителем розп'ятого Ісуса Христа і мав велике набожество до Його мук. Терпіння і жертви, які носив у пращах апостольських, були безмірні. А однак, попри те, коли йому Господь Бог давав утіхи, він молячись, плакав: «Господи досить потіх, дай більше хрестів і терпінь!».

Господь наш Ісус Христос сказав своїм учням: «Із переповненого серця промовляють уста» (Лк. 6,45). А що Серце Ісуса так дуже бажало терпіти, тому часто згадував їм Ісус Христос про свої муки, терпіння і хрести, які їх чекали. (Ів. 15, 16). А це тому, щоби їм пригадати, що він винищить себе і посвятить своє життя з любові до людей, а відтак щоби вони готувалися до тих ударів, які мали їх спіткати при смерті і після смерті Учителя. «Бо удари, до яких ми є готовими, менш глибоко нас ранять», - каже святий Григорій. Якщо хочеш бути учнем Господа Христа, мусиш і ти терпіти, бо він каже: «як хто хоче за мною іти, нехай відречеться себе самого, і візьме свій хрест і за Мною іде» (Мт. 160,24). Але щоб цей хрест, це терпіння не було занадто важким, старайся його передбачити і до нього приготуватися. І якщо ти здоровий, пам’ятай, що Господь Бог може тебе провідати хворобою, якщо тобі добре поводиться, пам’ятай, що можеш утратити роботу, місце, уряд, тощо. Якщо тішишся щастям у родині, пам’ятай, що на землі нема тривалого щастя, що можеш утратити особу найдорожчу твоєму серцю; молитвою приготуйся на можливий удар, якщо б Господь Бог допустив його на тебе, прийми його і перенеси його в згоді з Божою волею і з християнською мужністю. Пам’ятай тоді, яка нагорода чекає тебе в небі!

   Святий псалмоспівець каже: «Ідучи, ішли і плакали, розсіваючи насіння своє» (Пс. 125,6). Пам’ятай що все земне до часу триває, бо «на цій долині сліз усе минеться, а нагорода в небі вічна».

Постановлення:  Розважу нині, звідки могло б прийти на мене терпіння і приготую до цього свою душу.

Приклад: Святий Андрій – апостол, брат святого Петра, після заслання Святого Духа пішов до Скитії, Єпіру й Тарсу; там навернув він незмірене число поган до Ісуса Христа. За те, що він так проповідував Христа, проконсул Ахаї Егей засудив його на хресну смерть. Коли привели його на місце муки, і він побачив хрест, привітав його такими словами: «О добрий хресте, котрий завдячуєш своєю красою муці Ісуса Христа, я так давно тебе бажав, сердечно любив, безнастанно шукав, а тепер, коли мені тебе жертвують, візьми мене від людей і передай тому хто через тебе мене відкупив». Розп'ятий на хресті святий Андрій, в тяжких муках, через два дні проповідував людям розп'ятого Ісуса, заохочував до Його Любові.

   Після тайної вечері перед своїми муками сказав Ісус Христос до своїх учнів: «Перебувайте в Моїй Любові» (Ів. 15,9) Але що ж може нас більше заохотити, щоб когось любити, як не добродійства, які Він нам зробив?

   Найбільшим для нас добродійством Ісуса Христа, найочевиднішим доказом Його Любові є Його посвячення, Його мука, Його смерть за нас. Він сам каже при цій нагоді учням:і «Більшої від цієї Любові ніхто немає, щоби хто душу свою поклав за своїх приятелів, ви ж є моїми приятелями» (Ів.15,13). Пригадай собі, що Ісус Христос об'явив Своє Серце святій Маргариті з оруддям муки. «Я бачила, - каже свята Маргарита, - Серце Ісуса немов на вогненному троні; з того Серця, обвитого терновим вінцем, поставав хрест, виднілась рана, завдана Йому на хресті». При тому об'явленні сказав Ісус Христос: «Глянь! Ось Серце, що так дуже полюбило людей!»

   Для святих було наймиліше вдивлятися в розп'ятого Ісуса Христа, мати перед очима образ пробитого списом Серця Христа Господа. А Ісус Христос дав їм стільки разів пізнати, яка мила йому ця набожність, багато разів винагороджував їх надзвичайними ласками.

   Так воно і справді, бо з цієї набожності, з хреста, зі Серця Ісусового безнастанно спливає на світ потік ласк, а особливо на почитателів Серця Господа.

   Святий Альфонс бачив, як з ран розп'ятого Спасителя виходили вогненні стріли Любові і ранили тих, що до Христа зближалися. Одна побожна особа бачила також огненне проміння, що виходило із Серця Христа Господа і ранили стрілами любові почитателів Його Серця.

   Чому ж бажає Ісус Христос закласти в наших серцях набожність до своїх мук, до свого хреста? Бо там пізнаємо безконечну злобу наших гріхів, набираємо ненависті до них, а запалюємося любов'ю до Господа Ісуса Христа. Бачачи в Ісусі Христі розп'ятім усіх чеснот, стараємося ті чесноти наслідувати. Бачачи списом пробите Серце Ісуса, прибігаємо до нього як до джерела ласк у всіх потребах.

Постановлення: Носитиму хрестика, уміщу його так, щоби я завжди мав перед очима муку Господа Ісуса Христа.

Приклад:  Святий Франц Серафіцький мав велику набожність до мук Ісуса Христа. Кілька разів почув голос ягняти, завжди заливався слізьми, бо пригадував собі Агнця Божого, котрий на хресті змиває гріхи світу. Часто ходячи з хрестом, плакав, і показуючи його людям кликав: «Любов не є люблена».

   Одного разу, коли обнімав своїми раменами хрест і з великою любов'ю цілував Хреста розп'ятого, Ісус Христос опустив із хреста свою праву руку, обвив нею святого Франца і пригорнув до Себе.