Зверни увагу, що Ісус Христос мав під час своїх мук дуже багато ворогів, а хоча був найневиннішим, дуже мало мав приятелів і захисників.

І ти, любий читачу, певно, в своєму житті нераз переконався, що в нещасті багато з твоїх друзів тебе покинули. Ти вже нераз, може, переконався, що багато людей проти тебе виступали, щоб тебе засудити, а дуже мало знайшлося таких, котрі стали на твій захист. Як тебе ще колись це спіткає і болем наповниться твоє серце, пригадай собі, що Ісус Христос, Учитель і Господь Твій, пережив те ж саме.

Однак, хоча Ісусом так погордили та висміяли, і всі злі люди Його осудили, все ж таки знайшлися святі душі, що за Нього переживали. Вони захищали Його й визнали Спасителем світу. До тих душ належала також дружина Пилата Клавдія. Святе Євангеліє так про це говорить: "Коли він (Пилат) сидів на судному троні, прислала до нього його дружина сказати: нічого не май з отим праведником (тобто не засуджуй того справедливого), бо багато я нині терпіла усні з-за Нього" (Мт. 27, 19). Бачиш, що між поганами знайшлася добра душа, яка назвала Ісуса праведником. Тож коли й тебе так усі осудять, погордять тобою, не піддавайся розпачу. Не сумуй. Коли ти справді невинний, то Бог пошле таку добру душу, що тебе потішить, визнає тебе невинним. Св. Отці дотримуються думки, що сон, який мала Клавдія, був від доброго Ангела. Господь Бог міг послати ангела, щоб вона так натхненно могла відвести мужа від несправедливого засуду Ісуса Христа, і її саму до віри в Нього привести. У тім сні, як каже, багато терпіла задля Нього; найправдоподібніше те, що їй було об'явлено не¬винність і мука Ісуса Христа, і страшний кінець її мужа, якщо Його засудить.

Пилат, на нещастя, не прислухався до перестороги. Але його постиспіткалагла справедлива Божа кара; його було скинено з уряду, відібрано його гідність і засуджено на вигнання, де самогубством закінчив своє життя. Клавдія витривала у вірі Ісуса Христа, і східна Церква почитає ЇЇ за святу, під іменем Клавдії Прокули.

На цих двох людях, Пилаті і його дружині Клавдії, бачиш який різний світ і як Ісус Христос винагороджує за віддані собі услуги. Не думай про людські погляди, але служи вірно Господу Богу.

Постановлення:  Якщо трапиться якась нагода, буду завжди захищати невинного.

Приклад:   Св. Франц Ксаверій якось плив кораблем. Несподівано зірвалася на морі страшна буря. Всі, що були на кораблі, злякалися і подумали, що смерть їх не мине. Тоді св. Франц взяв в руки свій хрест, коротко помолився і кинув його в море. Буря відразу стихла, і корабель щасливо причалив до берега.

Святому стало жаль хреста, бо іншого не мав. Та тут знов сталося нове чудо. Тоді, коли він, затоплений, в молитві переходив через берег, великий морський рак виплив на поверхню води з хрестом у своїх щипцях, і наставив його святому. Він нахилився, і повернув свій хрест. На тому місці поставлено пам'ятну каплицю.

Несправедливий суддя Пилат замість того, щоб звільнити невинного Ісуса Христа, наказав Його бичувати. Він думав, що тим способом задовольнить розлютованих юдеїв, а Ісуса Христа позбавить смерті. Як вже засвідчив, що жодної в Ньому не знаходить вини, сказав: "Ото я покараю Його й випущу" (Лк. 23, 16). О безбожний судде, хто тебе навчив карати невинного? На широкому подвір'ї був вкопаний у землю високий однометровий мармуровий стовп зі залізними клямрами внизу і вгорі. До того стовпа привязували руки і ноги злочинців, і їх бичували.

До цього страшного стовпа прив'язали й Ісуса. І Його мали тут бичувати. До бичування Ісуса стали аж 600 вояків-поган.

Дивися, як ті розлючені вояки кидаються на Господа Ісуса, як здирають з Нього одежу, як найсвятіші Його руки й ноги прив'язують залізними клямрами до стовпа. Дивися, як беруть у свої руки прути, як починають сікти невинного Агнця. Слухай, який свист у повітрі від цих прутів, який ляскіт від тих ударів, що спадають на невинне тіло Ісуса. Цих прутів лежить цілий сніп, одні ламаються, вояки беруть інші, одна пара катів відступає, слідує друга, третя і т.д.

Дивися, як від тих ударів на плечах Господа Ісуса залишаються білі смуги, які потім набігають кров'ю. Дивися, як шкіра тріскає під ранами, як потоками ллється Найсвятіша Кров. А ті вояки не мають ані крихітки милосердя. Замість того, щоб залишити свою катівську роботу, вони ще більше запалюються. Свіжі рани та свіжа кров додає їм ще більшої охоти. До ран додають ще більше ран.

Дивися, як хапають за нагайки, що закінчуються залізними гачками, як ними далі б'ють Господа Ісуса. Дивися, як тіло, відірване куснями, падає на землю. "Ах, хто ж умилосердиться над Господом Ісусом, на Котрім видно нагі кості". Так пише єврейський історик Йосиф Флявій.

Св. Вернард каже, що Ісус Христос отримав 6666 ударів. Так тяжко, так страшно побитий, а мовчить, лише легенько стогне. Уяви собі, що Ангели оточують Його, закривають свої лиця на вид такої страшної муки. Оточують Його і плачуть, як це виходить зі Святого Письма: "Ангели миру гірко будуть плакати" (Іс. 33, 7). Господи Ісусе Христе, Спасителю мій, св. отці вчать мене, що це бичування було карою, яку Ти на себе взяв за гріхи нечистоти.

Постановлення:  Буду завжди відважно боротися з нечистими спокусами.

Приклад:  У церкві ОО Василіян у Бучачі є чудотворний образ розп'ятого Ісуса. Його перевезли Василіяни з Литви. І церква ОО Василіян в Бучачі під назвою розп'ятого Ісуса. Як бучацькі міщани, так і люди з довколишніх сіл отримували великих ласк, коли гаряче молилися перед тим образом. Один бучацький міщанин не пропустив ані неділі, ані свята, щоб гаряче не помолився перед тим образом. І за те зазнав він особливої ласки від Ісуса Христа. З вдячності за отримані ласки справив він велику лампу перед цим образом, яка й понині там знаходиться. А люди сходяться завжди численно, щоби перед цим образом Розп'ятого виблагати для себе многії ласки.

Пресвяте Тіло Христове було так страшно побите, що виглядало, неначе суцільна рана. Могло б здаватися, що на вид такої тяжкої муки знайшовся би хтось, хто б змилосердився над Ним. І між вояками міг би, може, знайтися хоча б один, що серце його було б зворушилося. Та ні. Вогонь ніколи не скаже досить. Він завжди буде палити, аж доки вистачить пального матеріалу, тоді усе знищить. Так і людська злість не перестає, аж поки не знищить усю жер¬тву. Сатана цієї темної години гріха подав через юдеїв нову думку поганським воякам. Для того, щоб Ісуса Христа ще більше збезчестити, щоб і Його царську гідність по-диявольськи зневажити, вояки увінчали Христа терням.

Святе Євангеліє так про це каже: І сплівши вінець з терня, поклали на його голову, і тростину - в Його правицю. І приклякаючи перед Ним на коліна, знущалися з Нього, кажучи: Радуйся, Царю Юдейський" (Мт. 27, 29).

У Палестині росте кущ терня, званий "терня Христове", гілля якого виростає щорічно до шести метрів. Кільця має такі тверді, що часом використовують їх замість цвяхів. Подумай, як з пруття цього терня плетуть вояки вінець, або краще сказати шапку, яка має покрити усю голову. О Го¬споди Ісусе, яка жде Тебе мука!

Господа Ісуса садять на преторій, одні хапають Його під руки, щоб міцно сидів, і піддержують голову, щоб стояла просто, а інші беруть цей терновий вінець через залізні рукавиці, підносять до Господа Ісуса і силою вкладають на голову. Який же біль!.. Тепер з голови виприскують свіжі джерела Пресвятої Крові, і вона стікає по лицю і раменах.

Катам здається, що цей вінець не зайшов досить глибоко, обертають його на голові Господа Ісуса, розривають вже завдані рани і завдають нові. "І плюючи на Нього, взяли тростину й били по голові" (Мт. 27, ЗО). Кільця тернини густо поранили голову Господа Ісуса. В деяких місцях тріснула чашка, кров спливає і осідає. О Ісусе Христе хто ж вискаже Твої болі!

Одначе катам замало цього. Вони ще більше хочуть Його збезчестити. Замість царської одежі накинули на Нього ста¬рий червоний плащ, в руку встромили тростину замість царського скиптра. Тепер клякають перед Ним, і з кпинами кажуть: "Радуйся, Царю Юдейський". Що за біль мусив стиснути Його Пресвяте Серце на таку зневагу? Та Ісус Христос те страшне упокорення жертвує Небесному Отцю за нашу гордість. Ой та наша гордість, як же вона мусить ранити Боже Серце!

Деякі святі, щоб виявити свою подяку Ісусу Христу за таке страшне приниження задля нас, носили також на собі такі тернові вінці. А крім того добровільно піддавалися надзвичайним ділам покаяння. А поміж іншими був св. Петро Клявер і Катерина Сененська.

Постановлення:  Щоб собі випросити покори, буду повто¬рювати деколи ці зітхання: "Ісусе тихий і покірного Серця, вчини моє серце після Серця Твого" (300 днів відпусту).

Приклад:  Св. Людвик, французький король, коли був на Святій землі, купив за велику ціну терновий вінець Господа Ісуса

Христа. Коли його спроваджували зі Св. землі, король з духовенством та з цілим своїм двором йшов аж 23 милі назустріч, і дуже урочисто впровадив той вінець до ко¬ролівської столиці. Це діялося в 1239 році. Цілу дорогу король ішов пішки босоніж усім своїм оточенням. Вибудував для цього вінця дуже дорогу готицьку каплицю. Нині знаходиться цей вінець в катедральній скарбниці, де його показують щосереди, четверга й п'ятниці Великого посту.

Тепер роздумуй над наступними словами Святого Євангелія: "Вийшов знову Пилат і сказав їм: Отож випроваджую вам Його знову, щоб ви пізнали, що не знаходжу в Ньому ніякої вини. Вийшов тоді Ісус, несучи терновий вінець і багряну ризу. І сказав їм: Це чоловік" (їв. 19, 5-6). Хоча св. aп. Павло каже, що погани не мають правдивої любові, то таки тут видно, що Пилат, хоча поганин, має її більше, ніж юдеї. А це видно з того, що він милосердиться над Icy сом. Його скатоване, закривавлене Тіло зрушило Пилатове серце до співчуття і милосердя.

Він показав юдеям Ісуса такого побитого, скатованого, закривавленого, і каже їм: "Це чоловік!" Тим способом хоче пробудити юдеїв до милосердя над Ісусом. Він неначе б говорив їм: "Ви палаєте такою злістю та ненавистю на цього невинного чоловіка, а тому гляньте на нього, який Він побитий, скатований. Чи схожий Він тепер на чоловіка? Чи Він може вам що пошкодити?

Нема в Ньому тепер ні краси, ні здоров'я. Як бачите самі, що не можна Йому нічого злого робити. Ви оскаржили Його, що Він робиться вашим царем. Але ж куди Йому до царства, коли Він такий згорджений, висміяний. Замість царської корони має на голові терновий вінець, замість скиптра тримає у руках тростину. Він зовсім не виглядає на царя. Хто ж хотів би мати царем такого нещасного чоловіка? Він на чоловіка не схожий, а не те що на царя. Майте над Ним милосердя та не домагайтеся Його смерті. Звільніть Його. Та чи те все допомогло? Чи, може, хоча одне юдейське серце зворушилося? Де ж там. "Як побачили Його архієреї й слуги, закричали, кажучи: Розіпни Його, розіпни Його" (їв. 19, 6). Отже, бачиш тепер ту закамені¬лість юдеїв. Бачиш, що не мають милосерного серця. Тож цього разу поганин Пилат мав чутливіше, благородніше серце, ніж юдеї, а вони ж славилися доброю вірою. Вони вірили в правдивого Бога, не так, як погани. Але нещасні. Над ними зависла страшна, та справедлива кара, "бо суд без милосердя тому, хто не зробив милосердя" (Як. 2, 13).

Та хоча Ти, Ісусе, такий принижений, такий збезчещений, то я визнаю Тебе своїм Царем і Паном. Цей терновий вінець має для мене більшу ціну, ніж найкращі та найдорожчі вінці королів і царів. Якими щасливими є ті, що мали у своєму житті нагоду поцілувати ці найдорожчі мощі; але якими щасливими є ті, що мають честь бути підданими Царя, що є в терновому вінці. Пануй над нами, Царю неба і землі, нехай влада цієї погордженої тростини, Твого скиптра, поширюється на всі серця. "Нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде царство Твоє".

Господь Ісус Христос, коли терпів так багато зневаг і погорди, хотів збудити в наших гордих серцях замилування до них, якщо вони нас осягнуть. Святі втікали перед похвалами, шукали зневаг і в них любувалися.

Постановлення:  Якщо мене стріне якась зневага, знесу її мовчки.

Приклад:  У одному монастирі в Римі жила монахиня, що походила з дуже високого роду й називалася Бонавентура. Та ломимо законного одягу, була дуже світською, любила сидіти з гістьми в розмовниці, а свої обов'язки виконувала байдуже. Н сповідник, один священик, намовив її, щоб під його проводом відправила восьмиденні реколекції. Після реколекцій змінилася до невпізнання. Стала зі всіх найревнішою і померла у святості.

В годині смерті промовив до неї Ісус Христос з хреста, що його тримала в руках. Цей хрест знаходиться на одному з бічних престолів у церкві св. Лазаря в Кракові. Під тим хрестом є срібна табличка, на якій виписана ця подія. 

До останньої хвилини Пилат мав Ісуса за невинного. Тому дуже хотів Ісуса звільнити. Але при тому боявся юдеїв. А юдеї все ж домагалися смерті Ісуса. "Сказав їм Пилат: Що ж Він злого зробив?

Вони ж ще дужче кричали, кажучи: Нехай буде розп'ятий. Коли ж Пилат побачив, що ніщо не допоможе, а заколот збільшується, взяв води і вмив руки перед народом, кажучи: Я не винен у крові цього праведника, ви бачите. А увесь народ сказав у відповідь: Кров Його на нас і на наших дітях. Тоді випустив їм Вараву, а Ісуса, бичувавши, видав їм, щоб Його розп'яли" (Мт. 23, 23-27).

Застановися трохи над учинком Пилата. Він надто переконаний у невинності Ісуса, захищає Його перед юдеями, заступається за Нього. Видно, має добре серце. А помимо того, таки засуджує Ісуса на смерть. Віддає Його юдеям, щоби розп'яли. Попри його добре серце, слабка в нього воля. Він боїться юдеїв, і з тої боязні підкоряється їх злобі. Пилат є вірним образом дуже багатьох людей. Бо є багато людей, що хотіли б бути добрими. Вони дуже гарно говорять про християнські чесноти, самі ж одначе грішать, їхня воля слабка, не здатна противитись спокусі. А може, й ти до таких належиш? Якби так було, то проси Ісуса Христа, щоб дав тобі ласку навернутися, бо стан такої людини дуже злий. "Бо не ті праведні перед Богом, що слухають закону; ті, що заховують закон, будуть виправдані" (Рим. 2, 13).

Злобний Пилат думав, що коли вмиє руки водою, то тим заслониться перед судом справедливого Бога. Скільки ж є таких людей, що не йдуть за голосом свого сумління. Совість каже їм іти правою дорогою, хоча би мали через те й життя втратити, а вони не слухають. Вони з легким серцем допускаються тяжких гріхів, а грижу совісті заглушають забавами та розкошами, веселощами. А перед людьми викручуються зразковими чеснотами. І так дуже часто видають себе за чесних, а насправді є великими грішниками.

Але перед Богом не скриються, не усправедливляться. Бог бачить і найскритіші закутки їх сердець.

А тепер придивися до тих злісних юдеїв, їх злоба так засліпила, що й самі добровільно стягають на себе Божу помсту й Божу кару. Самі себе осуджують. "Кров Його на нас і на наших дітях". Та й справді, Пресвята Кров Христова, невинно пролита, страшно затяжіла на євреях і тепер тяжить на їхніх дітях. Святі ангели мусили затремтіти від того, ціле небо мусило застогнати на такий бунт вибраного народу проти самого Бога. Ой, яка тяжка чекає їх кара.

А Ісус Христос що каже на це? Він мовчить, але Його Найсвятіше Серце болить над тою несправедливістю та злобою, що кличе до неба на помсту. Він, невинний, жертвується за мене, грішника; Пан віддається на муки за невільника; Творець за створіння.

Ой Господи Ісусе Христе, це я своїми гріхами заслужив на осуд. А щоб я був вільний від цього вічного засуду, Ти приймаєш на себе засуд смерті. Щоб я жив вічно, Ти хочеш умерти. Чим же Тобі за це віддячуся ?

Постановлення:  Із вдячності до Господа Ісуса, засудженого на смерть, не буду ніколи нікого осуджувати.

Приклад:   Злочин, якого допустилися юдеї в особі Ісуса Христа, був страшно покараний. Майже сорок років Єрусалим очолював римський вождь Тит. А було це на юдейський Великдень, де було зібрано близько три мільйони людей. У місті настав нечуваний голод. Матері вбивали своїх власних дітей і їли. Різні сторонництва боролися зі собою. Доми й вулиці були наповнені трупами. Ніхто не грабив. Чимало юдеїв хотіло втекти, та римляни наказали розпинати їх на хрестах. І так було розп'ято шість тисяч. Після завзятої боротьби римляни здобули місто і підпалили святиню. Священики кидалися у вогонь; понад мільйон юдеїв було вбито, а місто - зруйновано. Майже мільйон дісталося до неволі, за один срібняк продавали по ЗО юдеїв, здатних до праці. Тит-поганин, дивлячись на те все, закликав: "Господь Бог знищив юдеїв і їхнє місто".

Зверни увагу на те, що каже далі Святе Євангеліє: "Тоді видав Його їм, щоб Його розп'яли. І взяли Ісуса. І несучи свій хрест, вийшов на те місце, що зветься лобне місце, а по-єврейськи Голгофа" (їв. 19, 16-17).

Душе християнська, глянь на той важкий та великий хрест. Він був довжиною 15 м, а шириною 8 м. І той тягар вкладають на побиті та зболілі Христові рамена. Його ослабле тіло зігнулося під тим тягарем ,але Його душа зраділа. Він як найвищий священик радіє, що приносить найбільшу жертву своєму Небесному Отцю за спасіння світу.

Коли св. Андрій з такою ж радістю витав хреста, коли його мали на ньому розп'яти, то набагато більше тішилося те Пресвяте Серце Христове, як побачило хрест: "Радіти буде, мов велет, щоби перейти дорогу свою" (Пс. 18, 7).

Тут якраз приходить на думку той милосердний і самарянин, що зустрів на дорозі зраненого чоловіка.  І змилосердився над бідним чоловіком, не хотів його такого побитого залишати. Налив вина й оливи на його рани, взяв на свого осла, і завіз до гостинниці.

О який же Ти, Господи Icy се, безконечно милосердний для мене. Ти в рани моєї душі, завдані проклятими чортами, ллєш вино своєї крові й оливу Божої ласки. Береш ту бідну душу на свої рамена, несеш до гостинниці спокою і щастя! Як же Тобі дякую за Твоє милосердя.

Господь Ісус Христос, розпочинаючи великим серцем свою Хресну дорогу, взиває, щоб і я ніс свій хрест відважно і постійно. Та зжалься, Боже, коли я малодушний в терпіннях, які мене стрічають. Я хотів би брати участь у піднесенні Христової хвали, яку дізнавали учні при Господньому Преображенні; я хотів би мати уділ в солодощах Св. Причастя, яких Апостоли зазна¬вали при ламанні хліба. Але коли Господь Ісус зішле хрест на мене, не хочу його нести, або ж нарікаю, що він довгий та важкий і т. д. А тимчасом знаю, що Господь Ісус покладає на кожного такий хрест, який відповідає його успособленню й силам. Дай мені, Господи Ісусе, замилування до хреста.

Постановлення:  Буду від часу до часу пригадувати цю правду, що Господь Бог веде до неба своїх вибраних дорогою хреста.

Приклад:  Один слуга Божий, котрий хотів щиро служити Господу Богу, нарікав на хрест, який Господь Бог на нього зіслав. Одного разу допустив на нього Господь Бог наступний сон. Здавалося йому, що на пустому полі бачив багато ангелів, котрі з великого стосу беруть хрести, призначені для людей. Між іншими бачить свого ангела-хоронителя, котрий його запрошує, щоби замість дотеперішнього хреста вибирав собі інший. Бере один хрест на рамена, та він видається йому невигідний, задовгий. Вибирає інший, на вигляд малий, гарний, але не може його піднести, бо заважкий. Бере менший, і цей йому не подобається. Наприкінці знаходить хрест, котрий видається йому зі всіх найвідповідніший, і каже, що цей собі вибирає. Ангел-хоронитель похвалив його за цей вибір. Слуга Божий, приглянувшись до нього краще, побачив, що це той самий хрест, що дотепер його носив.