 | ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ ДЕНЬ Про сім слів Господа Ісуса (Початок)
|  |
Уяви собі Господа Ісуса, коли Він висить на хресті. Хрест - це амвон великого поучителя; слухай Його науки. Сім слів лише сказав Господь Ісус, висячи на хресті, але ті слова є ніби сім параграфів Його постаменту, ніби сім променів Божої мудрості, ніби сім книг, повних для нас науки й втіхи.
Злість людська зробила все, на що лише можна було спромогтися, щоби Господа Ісуса обдерти з честі, відібрати здоров'я, позбавити Його життя. Господь Ісус міг знищити своїх ворогів одним лише словечком. Та Він їм прощає, за цих молиться: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять!" (Лк. 23, 34). З цього наука для нас така: щоб ми не гнівалися, не мстилися на наших ворогах, і щоб ми їм завжди прощали.
Біля хреста Христового висіли два розбійники, один злий (Гезмас), другий добрий (Дизмас). Розбійник злий хулив Господа Ісуса, а добрий захищав Його: "А другий у відповідь картав Його, і сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли теж засуджений. А ми засуджені справедливо, бо достойну кару за наші діла приймаємо; та цей ніякого зла не вчинив. І говорив Ісусові: Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Своє царство. І сказав йому Ісус: Істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю" (Лк. 23, 40 - 43). Зверни увагу, який милосердний є Господь Ісус для каючого грішника, якщо він щиро навертається до Господа Бога. Але свого навернення не відкладай на останній час, як той розбійник. Він для тебе є прикладом, щоб ти задля своїх гріхів не впав у розпуку: однак є також прикладом, щоб ти не уповав надмірно на Боже милосердя, що й тобі вдасться так легко одержати небо, як тому розбійникові, - каже св. Августин.
Святе Євангеліє каже, що під хрестом Христовим стояла Мати, стояла зі серцем, пробитим мечем болю. Вид терпіння Ісуса Христа, наймилішого її серцю, таким болем наповнив Царицю Мучеників, що на думку отців Церкви, всі люди повмирали б, якщо той біль розділили б між ними. В тому болю Найсвятіша Діва Марія стала нашою спільною Матір'ю: "І,стояли при хресті Ісусовім Мати і сестра Його Матері Марія Клеопова і Марія Магдалина. Ісус же, побачивши Матір і учня, що стояв, сказав Матері Своїй: Жінко, це син твій. Відтак сказав учневі: Це Мати твоя" (їв. 19, 25-27). Св. їв, стоячи під хрестом, представляв увесь рід людський, для котрого Господь Ісус створив Марію Діву нашою Матір'ю, а нас — дітьми Марії. Як же вдячні повинні ми бути Ісусу Христу за цю заповідь, якщо залишає нам наймилійшу, найкращу матір, яка кожного з нас більше любить, ніж усі матері разом можуть любити своїх дітей. Чи ми любимо Марію так сильно, як вона нас любить?
Постановлення: Буду просити Господа Ісуса набожності до страждальної Матері Божої.
Приклад: Замість прикладу, подам тобі кілька подробиць про рештки з терпіння Господньої муки.
Напис хреста Ісуса Господа зберігається донині в церкві Божого Гробу в Єрусалимі. Це дерев'яна таблиця, на котрій Пилат написав по-грецьки, по-латинськи і по-єврейськи: Ісус Назарянин, цар Юдейський.
Губку, з якої подано Господу оцет, умістив Людвик з іншими мощами в своїй каплиці в Парижі.
Плащениця, в яку було загорнене тіло Господа Ісуса, зберігається в катедральній церкві в Турині.
ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ ДЕНЬ
Про сім слів розп'ятого Ісуса Христа
(Закінчення)
Господь Ісус потонув у морі болів. Тому сказав: "Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?" Ісус Христос не нарікав. Ні. Він лише тим показав, який страшний Його біль. Інші святі отримували в своїх терпіннях від Господа Бога великих утіх. Ісус Христос не мав жодної потіхи, ані жодного полегшення. А все те допустив Він на Себе з любові до нас. Тут справді видно ту безодню Його любові до нас.
"Спраглий", - закликав Господь Ісус. Але це слово не так стосувалося великої фізичної спраги, яка дійсно палила Його зсередини, а швидше стосувалась бажання Його душі. Він бажав більше терпіти для нас, бажав, щоб ми більше Його любили. Св. Лев каже, що та спрага має своє джерело в любові. Ах, скільки разів гляну на Твій хрест, Господи Ісусе, і дивлюся на ті руки, до мене протягнені, здається мені, що чую Твій голос: "Спраглий, щоб ти більше мене любив". Чому, ах чому моя любов до Тебе така збайдужіла?!
Невдовзі перед смертю закликав Ісус Христос: "Звершилося". Сповнилося пророцтво, довершилася людська злість, осягла своєї вершини: завершилася любов Спасителя, завершилося наше відкуплення. Душе моя, чи ж залишишся надалі байдужою до такого безміру любові?
Святе Євангеліє каже, що Ісус Христос, "закликавши великим голосом, сказав: Отче, в руки Твої віддаю духа мого. А це сказавши, умер" (Лк. 23, 46). Св. Атанасій, замислюючись над цими словами, твердить, що цими словами вручив Ісус усіх вибраних Предвічному Отцю, і просив для них щасливої смерті.
Євангеліє продовжує: "І ця завіса церковна роздерлася на дві частини, зверху донизу, і земля затряслася, і скелі розпалися, і гроби відкрилися, і багато тіл святих, що поснули, повставали". (Мт. 27, 51-52). "І настала тьма по всій землі" (Лк. 23, 44). Глянь, душе моя, як вся природа покривається жалобою на вид смерті Господа Ісуса; а ти одна мала б бути байдужою? Це неможливо!
І для тебе, душе моя, закінчиться час терпіння, закінчаться хвороби, закінчиться убогість, закінчиться переслідування, бд на цій долині сліз усе промине. Пам'ятай, однак, що наскільки будеш подібною до терплячого Господа Ісуса на землі, настільки будеш подібною до возвеличеного в небі.
Постановлення: Дивлячись на хрест, зітхну, і скажу: Мій Господи Ісусе, прошу Тебе щасливої смерті.
Приклад: Св. Іван Ґва'льберт (1076р.), що походив зі знаменитої французької родини, вибрав собі військове життя. Один родич убив його рідного брата. У велику п'ятницю, як святий ішов зі своїм відділом війська, зустрів у тісній вуличці убивцю. Уже підніс шаблю і хотів його убити. Але коли побачив, що він хреститься, з пошани до того святого знаку, опустив шаблю, і пішов собі далі, а убивцю залишив у спокою. Згодом увійшов до церкви і став молитися. Ураз побачив, як Ісус Христос нахилив до нього Свою голову. Так його те зворушило, що він покинув військове життя, і вступив до монастиря. Відтак і сам заклав один Чин за уставами св. Венедикта. Господь Бог дав йому ту ласку, що знаком св. Хреста тьорпв чуда.
ТРИДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ
Ісус Христос знятий з хреста
Стація XIII
Уяви собі, як безбожники допускаються зневаги ще над тілом Господа Ісуса. І от «один із вояків списом пробив Його ребро, і одразу вийшла кров Його і вода» (Ів. 19, 34). Господь Ісус хотів цим показати нам, що з любові до нас вилив останню краплю Найсвятішої Крові зі Свого Серця.
Його Серце стає для нас джерелом усіх ласк, прибіжищем у небезпеках, небесною брамою. Хто ж не буде почитати і любити цього Серця, зраненого Любов’ю до нас?!
«Пізно увечері прийшов багатий чоловік із Ариматеї на ім’я Йосиф, що й сам був учнем Ісуса. Він приступив до Пилата і просив тіла Ісусового. Тоді Пилат звелів дати тіло» (Мт. 27, 57-58). Уяви собі, як Йосиф і Нікодим, що також прийшов, і святий Іван перед очима невіст ставлять до хреста драбину і з найбільшою почестю знімають мертве тіло Господа Ісуса. Зверни увагу, як кладуть на лоно Божої Матері, котра присіла під хрестом. Кого ж цей вид не зворушить до сліз… Мати тримає на своїх руках Єдиного Сина, і заливається гіркими сльозами. О Мати, джерело любові, дай мені часточку свого жалю, щоб і я ревно з Тобою заплакав. Кілька днів тому Ісус був найкращий із синів людських, а нині Він є мужем болю, смерті за наші гріхи. Яких почуттів зазнавало найчутливіше Серце найчутливішою з Матерів, коли виймала цвяхи з рук і ніг, коли знімала терновий вінець з Його голови, коли змивала Кров, коли бальзамом умивала рани свого Ісуса. Свята Мати, зроби це, прошу, щоб я міг носити рани Ісусові глибоко в моєму серці!
Християнська віра дає нам страждальну Матір Божу зі семи мечами, вбитими в її Серце. Ті сім мечів нагадують нам сім болів її життя і ставлять нам це запитання: чому Господь Бог зіслав стільки болів на свою Найсвятішу Матір? Вона була Найсвятіша на землі. Її Господь Бог за те полюбив. Чому ж до цього допустив? На це маємо відповідь у Святому Письмі, що кого Господь любить, того наділяє всілякими хрестами. Отже, і ти, коли тебе Господь Бог випробовує, не падай у розпач, а пригадай собі слова архангела, що їх сказав був до Товії: «Тому що ти подобався Богу, треба було, щоб спокушала тебе спокуса» (Товія, 12, 13). О Мати страждуща, випроси мені в терпіннях ласки терпеливості.
Постановлення: Як буде в моїй силі, намагатимусь, щоб при дорозі було поставлено або відновлено хрест. В іншому випадку відправлю Хресну дорогу.
Приклад: Немає гірше, ніж слабкість, а ще гірше, коли захворіє матір або батько, котрий своїми руками утримує цілу родину. З одного боку, іде тоді все у парі: біда і голод. От таке сталось Ною з бідною родиною.
Треба було на ліки та й дітям, а тут не було звідки взяти, біда та й годі. Аж побожна мати почала молитися до Пресвятої Діви Марії страждучої. Щодня клякала з дітьми перед її образом і заливалася слізьми, просячи допомоги в важкому нещасті. І що ж? після кількох днів гарячої молитви почав хворий батько приходити до себе. Той, що його вже лікарі записали на другий світ, виздоровів і піднявся, та ще більше – отримав добру роботу, виплатив борги. Так допомагає Пречиста Діва страждущим, бідним. Прибігай же і ти, брати, до неї, коли хвороба звалить кого на постіль, або коли яке нещастя, горе трапиться в твоїй хаті – Пречиста Діва тоді тобі допоможе.
СОРОКОВИЙ ДЕНЬ
Поховання Господа Ісуса
Стація XIV
Найсвятіша Мати знала, що з цими найдорожчими мощами, з тілом Свого Сина, яке тепер тримає на руках, мусить розлучитися. "Прийшов же і Шкодим, що бувало приходив перший до Ісуса уночі, несучи змішане мирро й алое фунтів зі ста" (їв. 19, 39), щоб набальзамувати тіло Ісусове. Святе Євангеліє каже, що: "Йосиф, узявши тіло, обвив Його чистою плащеницею і поклав його в своїм новім гробі, котрий висік у скелі і привалив великим каменем до дверей гробу, і відійшов" (Мт. 27, 59-60). Уяви собі, як ті святі учні Ісуса Христа і невісти приходять до Матері Божої, щоб взяти тіло свого Учителя. Глянь, як Найсвятіша Мати цілує востаннє мертве і холодне тіло Сина, як це мертве тіло, намащене пахощами, несуть до гробу. За тілом іде Мати Божа. Ніяка мати не йшла так за своїм Єдином Сином, як ця Мати. Слухай глухого звуку з гробу, де кладуть Господа Ісуса. Слухай звуку великого каміння, яким закривають гріб, слухай ці болючі зітхання і гіркі жалі, що . видобуваються з грудей Найсвятішої Матері; слухай плач учнів і побожних невіст. Заплач, як можеш, над болем Найсвятішої Діви Марії, серце котрої пробив сьомий меч.
Дотепер мала Вона бодай мертвого Ісуса, тепер і цей скарб втратила. Св. Іван, непорочний і улюблений учень, котрому Ісус Христос на хресті віддав в опіку Непорочну Матір, бере під руку Найсвятішу Матір, котру покидають сили, і спроваджує з Голгофи. Яка зміна для Тебе, о страждуча Мати, - кличе св. Вернард, - маєш Івана, місто Ісуса, слугу, місто Пана, учня, місто Учителя, сина Заведея, місто Сина Божого, чоловіка, місто правдивого Бога. Найсвятіша Мати не скаржиться, не нарікає в цих болях, але погоджується з волею Господа Бога, щоб дати нам приклад, як через хрест іти до неба.
Постановлення: З любові до розп'ятого Господа Ісуса, до страждучої Матері буду розважати з цієї книжки.
Приклад: Нехай тебе, любий приятелю, не переслідують терпіння і ганьба хреста, якщо Господь Бог буде тебе в житті вести тернистою дорогою. Бачиш, що Ісус Христос і Найсвятіша Мати йшли цією дорогою.
"Хто сіє в сльозах, жатиме в радості". Прийде час останнього суду і хрест Христовий засяє славою. "І тоді з'явиться знак Сина Людського на небі, і тоді заголосять всі роди землі, і побачать Сина Людського, як ітиме на хмарах небесних із великою силою і славою" (Мт. 24, ЗО). Тоді від'єднає Господь Ісус ворогів хреста від тих, котрі Його люблять. І підуть ті в огонь вічний, а ці - до неба, місця слави і щастя.
